Удар ногою в живіт від «священника» ПЦУ – це і є «братня любов»?
Ми знаємо безліч випадків, коли парафіян та священників УПЦ били «віряни» структури Думенка.
Починаючи з Томоса, і особливо зараз ми чуємо від Сергія Думенка пафосні фрази про «об'єднання в дусі любові». Насправді все навпаки.
У Фастові на Вознесіння біля Покровського храму УПЦ кілька «священників» Думенка очолили очевидне бандитське захоплення. Напередодні вони влаштували «збори» невідомих людей, які «вирішили» перевести громаду до ПЦУ.
У сам день захоплення вони прикривали своїми тілесами людину з болгаркою, а один із них вдарив у живіт настоятеля Покровського храму, о. Анатолія. У тхеквондо цей фронтальний удар називається «ап чагі». Очевидно, прийом був виконаний професійно, оскільки літній священник упав і йому знадобилася допомога лікарів.
Ми знаємо безліч випадків, коли парафіян та священників УПЦ били «віряни» структури Думенка. Але удар ногою від «священника» – це щось нове у «вченні любові» від ПЦУ. У справжній Церкві після цього має бути заборона служіння. Чи віримо ми у таке? Питання риторичне.
27 травня Собор УПЦ назвав умови для діалогу із ПЦУ. Першою з них була вимога припинити захоплення. Якщо реакції Думенка на свавілля у Фастові не буде, то удар «ап чагі» в живіт священникові можна розцінювати як офіційну відповідь.
