Стрибок на машину «московського попа» і Царство Небесне
У закарпатському селі Ясіня активіст ПЦУ застрибнув на капот автомобіля священника УПЦ, імітуючи наїзд.
Все це відбувалося на мітингу прихильників ПЦУ, де о. Віталій розповідав, чому не може з парафіянами перейти до структури Думенка.
Після фіктивного «ДТП» розпалений натовп витягнув священника з машини і почав його бити.
Сталося це в день, коли в Ясіні ті ж прихильники ПЦУ жорстоко розігнали хресний хід, де віруючі УПЦ йшли навколо Закарпаття з молитвою про мир та українських воїнів. Дві жінки опинилися на асфальті, одна – непритомна. У неї «віруючі» ПЦУ відібрали хрест і вдарили їм її по голові.
Одна з найголовніших думок, які говорить нам Христос, що всі ми є потенційними насельниками Небесного Єрусалиму, що тут усі ми тимчасові.
Купуючи собі будинок чи квартиру, ми обов’язково цікавимося – а хто наші майбутні сусіди, з ким ми житимемо поруч, з ким будемо спілкуватися?
Чи можемо ми уявити, що в Царстві Небесному поруч, скажімо, з Миколаєм Чудотворцем житиме вбивця, содомит чи просто аферист і шахрай? Не можемо, тому що туди «не ввійде ніщо нечисте і ніхто, відданий гидоті та брехні, а тільки ті, що написані у Агнця у книзі життя» (Об’явл. 21:27).
Але це у вічності. А тут, на землі, де ми проходимо «кастінг» у Небесне Царство? Що набувають люди, які біжать із «московської» Церкви до думенківців? Як їм молитиметься «по сусідству» з такими ось «віруючими людьми»?
На літургії ми чуємо вигук «Горе́ маємо серця», що можна буквально перекласти як заклик: «Спрямуємо вгору наші серця». Чи можна молитися разом із людиною, у якої серце спрямоване вниз, у якій живе лише злість і ненависть? Напевно, можна, але це дано тільки одиницям.
