Про служби на окупованій та вільній Україні
Головний сайт УГКЦ похвалився, що в окупованому Херсоні уніати (у яких в цьому регіоні практично немає парафіян) спокійно продовжують свої богослужіння.
Служили на Вербну, на Страсній, на Великдень. На Світлій седмиці парох із десятком віруючих водили на лузі біля свого величезного собору хороводи та співали гаївки.
Служать греко-католики і в Криму. І за них можна тільки порадіти, як і за ПЦУшників, які також спокійно проводили свої «богослужіння» в Херсоні на Великдень.
А от за парафіян УПЦ так порадіти не виходить. На вільній, не окупованій Україні у них все набагато складніше. В Івано-Франківськ величезна кількість віруючих з'їхалася на Великодні служби в єдиний відкритий храм єпархії – кафедральний собор. Інші десятки церков закриті або захоплені (зокрема й уніатами). На Львівщині саме уніати вимагали від влади заборонити діяльність УПЦ, що й було виконано у багатьох містах.
На заході та в центрі України місцева влада відновила «томосну» практику щодо переведення громад до ПЦУ, мотивуючи це війною та патріотичною необхідністю. На Великдень влада організувала трансляції лише з соборів УГКЦ та ПЦУ. Богослужіння УПЦ «не помітили».
І можна було б зробити з усього сказаного висновки, але якісь вони виходять невеселі. Нехай кожен зробить сам.
