Може, з урахуванням агресії РФ Думенко став канонічним архієреєм?
Хіба в умовах війни має значення, що Думенко, як сказав Предстоятель Польської Церкви, не архієрей, а світський юнак?
Зараз, коли після вторгнення РФ горе від жертв і руйнувань мучать серце, а в деяких єпархіях навіть не знаходять сили поминати патріарха Кирила, різко активізувалися солодкоголосі сирени з числа зрадників Церкви. Ті самі, які пішли в ПЦУ і надали перевагу замість християнської совісті хлібній ролі пропагандистів порошенківського армовіру.
Колишній спікер УПЦ Георгій Коваленко закликав архієреїв, священників та вірян УПЦ прийти до храмів ПЦУ, аби «щиро попросити прощення про роки брехні про неканонічність та безблагодатність за несвідоме підігравання "руському міру"». Колишній архімандрит, а нині «єпископ» Гавриїл закликає «адекватних священників» не чекати на Синоди УПЦ, а переходити до ПЦУ. Клірик РПЦ Кирило Говорун (незрозуміло, чому не заборонений за служіння з ПЦУ) закликає кліриків УПЦ згадувати главу Фанара, оскільки всі вони, мовляв, у його юрисдикції.
Є й дрібніші фігури. Вони раптом стрепенулися і стали всіх переконувати (а насамперед – себе), що вони ніякі не зрадники, а розумні далекоглядні люди. І всій УПЦ варто наслідувати їхній приклад. Чи варто їм вірити? Може, справді з урахуванням російської агресії потрібно переглянути канонічні правила та назвати предстоятелем Церкви хлопця в облаченні, який не знає Євангелія? Хіба в умовах війни має значення, що Думенко, як сказав Предстоятель Польської Церкви, не архієрей, а світський юнак?
В історії світу було багато воєн. Народи нападали та захищалися, сварилися та мирилися. Але Церква ніколи не змінювалася і не підлаштовувалась під поточні події. Церква – це Тіло Христове. А Христос, як сказав апостол Павло, «вчора і сьогодні й на віки Той самий».
Так, нинішня війна кривава та жахлива. Ми щиро співчуваємо всім нашим співгромадянам, які страждають від неї, у тому числі й членам ПЦУ. Але хіба можна зраджувати Церкву лише тому, що на нас напав Путін?
