Думенко: Воювати «до перемоги», але не дати ворогу нагоди напасти
Глава ПЦУ як реакцію на визнання Росією «ЛДНР» видав довгий войовничий спіч, повний протиріч та маніпуляцій. Даємо короткий аналіз тез.
1. Росія і росіяни – головний ворог України протягом 1000 років: від походу на Київ Андрія Боголюбського до часів СРСР.
Думенко пише, що радянська «окупація» принесла Україні лише «репресії, терор, нечувані доти в світовій історії за масштабами та цинізмом злочини проти людяності» тощо.
Наскільки з цим погодяться українці, які живуть у «радянських» квартирах, їздять на «радянському» метро, ведуть дітей до «радянських» садків та шкіл? Чи погодяться нардепи, які засідають у «радянській» Раді?
2. Заклик українців до боротьби «до перемоги».
Власне, «боротьба до перемоги» – це війна: масштабні руйнування, убиті та поранені українці. Цікаво, що Зеленський до ніякої війни не закликав, він вважає, що визнання «ЛДНР» нічого в ситуації на Донбасі принципово не змінило. У країні навіть не оголошено воєнний стан.
3. Заклик не нападати на храми УПЦ, щоб не дати ворогу приводу напасти:
«ПЦУ закликає не допускати насильства проти майна громад Московського Патріархату в Україні чи прихильників РПЦ».
По-перше, як узгоджується «не дати приводу» напасти з «боротьбою до перемоги» – зрозуміти важко.
По-друге, чому такий заклик не пролунав раніше? Отже, дотепер можна було «допускати насильство» проти УПЦ?
Розпалювання ненависті, маніпуляція історією та «накручування» своїх прихильників – основні посилки Думенка. І все це при тому, що ніякої війни немає. Чи це схоже на слова пастиря?
А тепер порівняємо з коротким посланням Блаженнішого Онуфрія: «УПЦ послідовно підтримувала і підтримує територіальну цілісність України і закликає своїх вірних молитися за мир у нашій Українській державі та в усьому світі. Закликаю лідерів держав та всіх, від кого це залежить, не допустити нової війни. Війна – це тяжкий гріх перед Богом!»
