Уніати впевнені, що харків'яни раді пам'ятнику «різунам» із УПА?
У Харкові єпископи УГКЦ освятили відкриття пам'ятного знаку воякам УПА.
Архієпископ Ігор Ісіченко, що перебіг, до речі, до уніатів із УАПЦ, заявив: «Хрестом, власною жертвою за Батьківщину вони захищали наше майбутнє, забезпечували державність України, яку ми здобули три десятиліття тому. У подвигу воїнів УПА ми шукаємо сили, здатної допомогти нам захиститися, перемогти, принести свободу у Христі».
У цій новині чудово практично все. І те, що на церемонію в півторамільйонному Харкові прийшло аж десять чоловік, і що це 101-ша спроба встановити такий знак для УПА (з 1992 року близько 100 пам'ятників місцевими жителями було знищено) та твердження, що в УПА хрестом захищали наше майбутнє.
Але головне запитання до уніатів: навіщо це робити взагалі? В цьому регіоні України ніколи не було ні УПА, ні, власне, уніатів. Зараз у Харківській області аж 8 парафій УГКЦ (вони там з'явилися в 2001 році) і вкрай мало людей, які поважають українську повстанську армію. І знищені 100 пам'ятників це наочно демонструють. Але головне здивування в тому, яке відношення має УПА до християнства. Що має на увазі Ісіченко, розповідаючи, що уніати «в подвигу УПА шукають силу, здатну принести свободу у Христі»? Може, мова про Волинську різанину, де члени ОУН-УПА за рік вбили десятки тисяч мирного польського населення: жінок, старих, дітей, причому часто вирізаючи їх у буквальному сенсі слова (ножами, вилами, сокирами)?
Вже всі давно зрозуміли, що ідеологія уніатів невіддільна від націоналізму в найтемніших його проявах. Але дуже шкода, що цей симбіоз вони вперто намагаються насаджувати українцям під виглядом християнства. Причому навіть там, де цьому аж ніяк не раді.
