В ООН помітили беззаконня по відношенню до УПЦ
11 листопада 2021 року Комітет з прав людини ООН опублікував рішення, в якому висловив стурбованість повідомленнями про порушення прав вірян УПЦ.
У ньому, зокрема, йдеться: «Комітет стурбований повідомленнями про насильство, залякування та акти вандалізму щодо місць відправлення культу у зв'язку з процесом переходу церков і релігійних громад від Української Православної Церкви до новоствореної Православної церкви України. Комітет також стурбований повідомленнями про бездіяльність поліції у зв'язку з такими інцидентами та відсутністю інформації про розслідування, проведені державою-учасником».
Комітет з прав людини ООН, як і більшість міжнародних правозахисних організацій, небезпідставно багатьма сприймається як орган, що відпрацьовує насамперед ліберальний порядок. У країнах євродемократії дуже погано бачать обмеження прав УПЦ, хоча якщо десь хоч мінімально порушуються права, скажімо, ЛГБТ, реакція відбувається практично миттєво. Для того, щоб в ООН були помічені порушення прав канонічної Церкви, ці порушення повинні не просто мати місце, але і бути настільки очевидними і кричущими, що їх просто не можна ігнорувати.
Тому завдяки заяві ООН можна вважати міжнародно-визнаними наступні факти:
1. Переведення громад УПЦ у ПЦУ супроводжується насильством, погрозами і актами вандалізму.
2. Бездіяльність поліції. До цього формулювання ми можемо додати, що під час «порошенківської» хвилі захоплень поліція часто була на боці загарбників.
Цікавим також є те, що ПЦУ названа «новоствореною», тобто вона не є правонаступницею Церкви, яка виникла на нашій землі за святого князя Володимира.
Чи вплине на щось дане рішення Комітету з прав людини ООН? Тут можна згадати ситуацію з церковною громадою УПЦ Спасо-Преображенського храму в Івано-Франківську. У 2019 р. Комітет із прав людини ООН зобов'язав Україну не виселяти громаду з належної їм будівлі, проте в жовтні 2021 р. український суд прийняв рішення про виселення.
У будь-якому випадку, рішення Комітету з прав людини ООН має велике значення. По-перше, влада вже не може безапеляційно стверджувати, що права УПЦ не обмежуються, а по-друге, згідно з другим законом діалектики, кількість з часом переходить в якість. Це означає, що чим більше віряни УПЦ будуть заявляти про порушення своїх прав, тим більше правозахисні організації будуть приймати рішення, аналогічні даним. А чим більше буде таких рішень, тим складніше можновладцям буде ущемляти права Церкви.
Тому дане рішення Комітету з прав людини ООН – сигнал, що боротися за права УПЦ можна і потрібно. І при цьому, звичайно, не слід забувати, що не правозахисні організації, а «Бог для нас охорона та сила...» (Пс. 45:2).
