Зеленський підхоплює занепале знамено «армії-віри-мови»?
Вчора пізно ввечері Зеленський зустрівся з патріархом Варфоломієм, де заявив, що:
• у країні міжконфесійний мир;
• агресор застосовує релігійний фактор проти України як гібридну зброю;
• він переймається свободою віросповідання на непідконтрольному Донбасі і в Криму.
Чи варто говорити, що все це – риторика колишнього президента? Що ні про який міжконфесійний мир в країні і спомину немає? Що розмови про «релігійну гібридну зброю» – це казки для слабодумаючих і неприкритий «наїзд» на УПЦ? Що Зеленський зобов'язаний бути «стурбованим свободою віросповідання» там, де він на цю свободу може і зобов'язаний реально впливати, і де він цього не робить. Більш того, діє Президент прямо в протилежному напрямку.
У вірян УПЦ, які зустрічали вчора голову Фанару вздовж бориспільської траси, поліція відібрала всі плакати з його критикою. Те ж саме відбувається і сьогодні – на молитовному стоянні біля Верховної Ради поліція вилучає будь-які плакати, здатні хоч трохи засмутити патріарха Варфоломія – наприклад, що 500 захоплених храмів УПЦ – на його совісті. Аргументація поліції вражає – виявляється, такі плакати «викликають конфлікти між мирянами». Тобто, на думку влади, конфлікт між мирянами викликає не захоплення храму, а озвучення цього факту.
Свобода слова? Ні, не чули.
Що ж, у церковному питанні ми бачимо стрімкий рух Володимира Зеленського у бік політики Петра Порошенка. І хоча він ще не досяг «рівня майстерності» колишнього президента, залишилося зовсім небагато. Чекаємо наступних кроків?