Чим російська Ваєнга краще європейської Кончіти?
У Росії на вокальному шоу «Шоу на Першому» (державний канал РФ) співачка Олена Ваєнга заспівала пісню «Золоті куполи» в образі ченця в рясі і з накладною бородою.
Текст пісні Михайла Круга належить до жанру тюремного шансону і оповідає про душевні страждання зека, який їде з в’язниці по розстрільній статті в «дорогу далеку».
Герой Ваєнги відчуває внутрішній дискомфорт, а тому «махнув би зараз стакан, якщо б мені поставили». Дорогою він зустрічає храм із золотими куполами, які нагадують йому татуювання з куполами, наколоті у нього на грудях. І падаючі краплі дощу герой пісні Ваєнги сприймає як сльози за своїм життям, що закінчується.
Як бачимо, це типова тюремна романтика, колись популярна в СРСР середини ХХ століття в «блатному» злодійському середовищі.
Багато користувачів у соцмережах після цього виконання згадали про іншу «бородату жінку» Кончіту Вурст, що стала переможцем Євробачення в 2014 році. Вони задаються питанням – а що, Ваєнга чимось краща? І якщо подумати, то доводиться визнати, що ні – не краща. А навіть набагато гірша. Чому?
Та тому, що Кончіта Вурст чесно позиціонував(ла) себе представником ЛГБТ, і про це ж і співав(ла): «Вдивляюся в дзеркало: ні, це не я, незнайомка все ближче, ким може ця людина бути». Так, зовнішність бородатої жінки нам неприємна, але для Вурст цей образ виправданий. А що ж Ваєнга? Чи бачимо ми в пісні «Золоті куполи» хоч щось, пов’язане з Церквою або чернецтвом? Може, там є щось від ідеології гендеру або ЛГБТ? Ні, причому від слова «взагалі». Так чому співачка вийшла в образі ченця з бородою? Нічим, крім бажання епатувати, це пояснити не можна.
Цікаво, що судді на шоу щосили розповідали про «глибину образу» і талант виконавця, але ніхто не згадав, що бородата жінка в чернечій рясі на тлі храму – це не просто образа почуттів віруючих, це просто моральне «дно».
І тим, хто вважає, що пострадянський простір в цьому відношенні на голову вищий «загниваючого Заходу», варто більш тверезо подивитися навколо. Так, в чомусь і в РФ, і в Україні ми поки що «відстаємо». Але навряд чи це надовго.