Чи потрібно подавати до суду, якщо Вас називають агентом ФСБ?
27 травня надійшло повідомлення, що нардеп Віктор Медведчук виграв суд у радника Авакова Зоряна Шкіряка про захист своєї честі і гідності.
Шкіряк публічно заявляв, що Медведчук «адепт руського миру і агент російських спецслужб в Україні.., якого потрібно судити». Також він наполягав, що політик є «прямим агентом ФСБ». Суд зобов’язав Шкіряка спростувати свій наклеп протягом 10 днів після набрання судовим рішенням чинності.
Чому це рішення важливе для УПЦ?
Ми зараз не говоримо про Медведчука – хороший він чи поганий, на його місці міг бути умовний Петров, Сидоров або Загорулько. Важливим є те, що можна (і потрібно) подавати на наклепників до суду і змушувати їх публічно спростовувати свою брехню.
Адже абсолютно ідентичні звинувачення (агент ФСБ, адепт руського миру і т.д.) священноначалля і віруючі УПЦ чують на свою адресу ПОСТІЙНО. І на «патріотичних» телеканалах, і в найвіддаленіших селах Західної України, де відбуваються релігійні конфлікти, потік брехливих звинувачень ллється не перестаючи. І хоча самі обвинувачі прекрасно розуміють, що подібні слова брехливі і абсурдні, їх це не зупиняє, в «патріотичному» середовищі це вважається навіть чимось на зразок «доброго тону». Чому?
Тому що, називаючи сусіда «москалем», ти демонструєш оточуючим свою «національну свідомість».
Тому що так роблять усі, і нікому за це нічого не буває.
Який звідси висновок?
А висновок простий. Так, ми християни, і пам’ятаємо, що потрібно підставляти другу щоку. Але тільки якщо це не провокує ворогів Церкви на «бєспрєдєл». Закон один для всіх, і потрібно максимально захищати свої права в судах. І, можливо, після N-ого судового рішення (з вимогою відшкодування моральної шкоди) черговий «патріот» перш, ніж видати звичну порцію брехні на адресу УПЦ, подумає про наслідки, і вирішить, що промовчати вигідніше.
