Про «неукраїнський» Почаїв і ченців, які «понаїхали»
Чи може «предстоятель церкви» брехати? Навіть не маніпулювати фактами, спотворено подаючи інформацію у вигідному для себе світлі, а саме брехати, тобто стверджувати те, чого немає насправді? Питання абсурдне, тому що предстоятелем вибирають найдостойнішого з архієреїв, кожен з яких повинен бути морально вище мирян, оскільки дає особливі обітниці Господу.
Сергій (Єпіфаній) Думенко свідомо збрехав, заявивши, що в Почаївській лаврі «дуже мало» ченців-українців, і що туди завозять ченців «з інших країн, не тільки з Росії». Все це говорилося для того, щоб у черговий раз заявити, мовляв, монастир «знаходиться в духовній окупації», «потрібно ще трохи потерпіти» і з’являться умови для того, щоб всі Лаври УПЦ в Україні стали належати «справжній українській церкві».
Намісник Почаєва митрополит Володимир заявив на це, що абсолютно всі з більш ніж 150 ченців, є українцями з паспортами України, і що спецслужби неодноразово це могли з’ясувати.
Що тут скажеш?
1. Сергій Думенко бреше не перший раз. Але перший раз його конкретно спіймали «на гарячому».
2. Мета цієї брехні очевидна – налаштувати суспільство проти Почаївської (і Києво-Печерської) лавр і підштовхнути до захоплення. По суті – це класичне розпалювання ненависті.
3. Вражає сам хід «християнської» думки цього «предстоятеля». А якби й справді в Почаєві трудилася більшість не українців, а тих, хто «понаїхав»? Це що, зробило б Лавру менш православною? А як же Афон? Адже там 100% ченців завезених. А як же слова апостола Павла, що «немає ні елліна, ні іудея... але все і у всьому Христос»? У Думенка «все і у всьому» Україна?
4.Сьогодні розкольники відзначають «день тезоіменитства» цієї людини. Ми ж нагадаємо, що «висвячував» його в «чернецтво» і «архієрейство» Філарет Денисенко. «Висвячувала» людина не просто позбавлена сану, а відлучена від Церкви. І це відлучення з 1997 року повністю визнавав глава Константинопольської Церкви патріарх Варфоломій.
Ми знаємо, що при справжньому висвяченні священик і архієрей отримують через апостольську спадкоємність благодать Духа Святого, Який зійшов на апостолів на 50-й день після Великодня. І саме силою цієї благодаті відбуваються всі таїнства Церкви. А якщо це «свячення» звершено людиною під анафемою?
Отці Церкви називали диявола «мавпою Бога», оскільки той завжди прагнув перекрутити і висміяти Божі творіння, закони і таїнства. Зараз на Фанарі намагаються переконати всіх, що скасування анафеми Філарета «заднім числом» зробило всі його «висвячення» благодатними.
Але чи варто сперечатися? Може, досить поглянути на моральний (навіть не християнський) вигляд «самого благодатного»? І в першу чергу варто це зробити тим християнам, хто щиро вважає ПЦУ Церквою.
