Чому вишиванку перетворили на символ роз’єднаності і ворожнечі українців?
Тема вчорашнього – фото Зеленського в вишиванці не цілком традиційного крою, яку багато хто іронічно назвав російською косовороткою.
Вчора Україна відзначала День вишиванки. Однією з найбільш обговорюваних тем вчорашнього дня стало фото Зеленського в вишиванці не цілком традиційного крою, яку багато хто іронічно назвав російською косовороткою. І ми не будемо підтверджувати або спростовувати ці слова.
Хотілося б звернути увагу на інше.
Головною тезою незліченних публікацій в соцмережах «патріотів» було твердження, що вишиванки «об’єднують Україну», як написали в ПЦУ – є «символом згуртованості і співдружності», а також «символом ідентичності» українців.
Красиві слова, за якими нічого не стоїть. Вірніше, варто, але прямо протилежне. Над Зеленським знущалася вся Україна. І «патріотична», за те, що надів «косоворотку», і «проросійська», в принципі – за це ж.
Одіозний «священик» ПЦУ Дедюхін і взагалі назвав Президента «худобою»: «Це ж добре, що дехто не зміг одягти вишиванку. Нема чого об ворогів український одяг псувати. Худоба повинна ходити в касаваротке».
Єпископ УГКЦ Петро Крик розмістив в Фейсбук фото якоїсь вишиванки з написом: «Цієї вишиванці більше 1000 років. Для довідки, рік заснування Москви – одна тисяча двісті сімдесят два, здається. Тобто, коли була вишита і виткана ця вишиванка, на місці Москви жаби квакали». Причому, ця сама «1000-річна українська вишиванка» виявилася частиною туніки, знайденої в Єгипті (експонується в оксфордському музеї «Ashmolean Museum»).
І такого в «патріотичному» середовищі дуже багато. І це, загалом-то, зовсім не дивує. Зрештою, «у кого що болить – той про те і говорить». Але хотілося б сказати про інше.
Так, вишиванки – це дійсно дуже красиво. Але чи варто ними пишатися, і, тим більше – робити їх «символом ідентичності» українців? Адже як показує фото Зеленського і епічний фейл Крика, вишиті сорочки є дуже у багатьох народів землі.
Може нам, українцям, а, тим більше християнам, варто було б пишатися чимось більш значущим? Світом і взаєморозумінням між УСІМА жителями України; щасливими людьми похилого віку, що живуть в достатку і піклуванням; щирою повагою і здоровою заздрістю інших країн і націй? І просто тим, що ми, українці – християни, які виконують заповідь Христа любити ближнього свого, як самого себе.
