Випробування воскресінням
Господь наш Ісус Христос воскресив Лазаря напередодні свого урочистого входу до Єрусалиму.
Багато в чому саме це диво вивело натовпи людей зустрічати майбутнього Месію і кричати Йому: «Осанна сину Давидову». Багато тлумачів говорять, що таким чином Господь зміцнював віру своїх учнів перед стражданнями, які чекають на нього.
Але хотілося б звернути увагу на один не дуже помітний аспект цих подій. Євангеліст Іоанн Богослов розповідає, що коли хвороба Лазаря набула загрозливої форми, сестри Марфа і Марія послали до Ісуса повідомити про це. Метою цього було не просто поінформувати Господа, а просити Його про зцілення. З дня смерті Лазаря до його воскресіння минуло чотири дні. Два дні після отримання звістки про хворобу Христос залишався на місці, отже, ще два дні Він провів у дорозі. Тобто послані від Марфи і Марії також йшли два дні, а отже, Лазар помер приблизно в той момент, коли посланці повідомляли Христа про його хворобу. І навіть якби Господь відразу пішов до Лазаря, Він уже не застав би його живим. Втім, євангеліст Іоанн розповідає про випадок зцілення Христом вмираючого сина царедворця, який знаходився також приблизно за два дні шляху від Нього. Господь просто сказав царедворцю у відповідь на прохання про зцілення: «Іди, син твій здоровий». Той повірив і пішов, і на половині дороги дізнався від слуг про зцілення сина.
Спаситель міг зробити так само і у випадку з Лазарем. Але цього не зробив. Він сказав щось інше: «Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, нехай прославиться через неї Син Божий». Але давайте уявімо почуття Марфи і Марії, не кажучи вже про самого Лазаря, якому Христос дозволив зазнати смертних мук. Про те, наскільки сильно сестри вбивалися через смерть брата, говорить той факт, що вони безперервно плакали всі чотири дні, і їхні сусіди весь час приходили втішати їх. Наскільки ж була сильна їхня скорбота про померлого брата! А до цього ще додавалося нерозуміння, чому Христос, дізнавшись про хворобу Лазаря, не зцілив його. Цілком можливо, що сестри знали про випадок зцілення сина царедворця. Але навіть якщо ні, вони, швидше за все, чекали, що Ісус прийде до них через два дні після того, як дізнається про Лазаря. Але він не прийшов. І ще два дні Марфа і Марія провели у сугубому стражданні. І мимоволі виникає запитання: чому Господь вчинив із ними так жорстоко, чому провів їх через це страшне випробування? Адже Він міг цього не допустити. Причому Євангеліє говорить нам, що «Ісус любив Марту і сестру її та Лазаря».
Не будемо намагатися знайти відповіді на це запитання. Краще подивимося на обставини нашого життя через призму Євангелія. Тим більше зараз, коли Церква зазнає гонінь, коли у віруючих забираються храми, коли деякі священнослужителі, журналісти та миряни без усякої провини страждають у тяжкій неволі. Перебуваючи в цих обставинах, мимоволі виникає запитання: Господи, навіщо Ти так з нами чиниш? Ти міг би вберегти нас від цього! І взагалі де Ти? Чому Ти зволікаєш прийти? Але як би не було важко, будемо вірити, що ці «чотири дні» страждань пройдуть, що прийде Господь і воскресить у нас те, що вже, можливо, померло і розклалося. І тоді ми зрозуміємо, що все це було «не на смерть, а на славу Божу, нехай прославиться через неї Син Божий».
