Чи повинен священник брати участь у вбивстві?
Нещодавно в православних пабліках обговорювали скандал із піснею «333», яка пролунала на «Різдвяних читаннях» РПЦ.
Нагадаємо, там прославлялася війна з Україною, а сама назва пісні – це команда для синхронізації залпового артилерійського вогню.
Багато хто цю пісню на заході РПЦ визнав недоречною, а провину звалили на гіпотетичного клерка, який нібито невдало склав програму концерту та підставив Патріарха Кирила.
Але, як з'ясувалося, проблема не в клерку. Виявляється, у Росії давно існує «Радіо 333», а військовий відділ МП ділиться у соцмережах його публікаціями.
Але що відбувається після команди «300-30-3» та пострілу артилерії? Та смерть супротивника. У цьому випадку – українців. Тобто «333» – це, по суті, команда «Убий!». Уявіть, яка була б у РФ реакція, якби, наприклад, в УПЦ пропагували радіо «Убий москаля»? І це не все.
На «Спасі» (канал РПЦ) показали сюжет, як настоятель московського храму при МДІМВ привозить на фронт гвинтівки, «з надією, що це збереже багато життів наших чудових бійців».
І тут ми впадаємо в якийсь ступор. Життя зберігають бронежилети чи каски. Але не зброя. Зброя ці життя забирає. Як священник може привозити на фронт гвинтівку, знаючи, що завтра з неї вбиватимуть, причому, як він вважає, його ж паству РПЦ? Чи не стає він співучасником убивства, чи не повинен сповідувати цей смертний гріх?
Священник є носієм Божої благодаті, він зобов'язаний примиряти людей, а не допомагати їм вбивати один одного. Це ніби поліція допомагала злочинцям красти та грабувати, лікарі – давали нам отруту замість ліків, а пожежники гасили пожежу вогнеметами.
До речі, у знаменитому романі Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» пожежники якраз подібним і займалися. Але це було в антиутопії. Чи ми вже в ній?