ПЦУ та УГКЦ: далі – літургія?
У Тернополі на Богоявлення (за григоріанським календарем) «єпископи» ПЦУ та УГКЦ разом освячували воду.
Раніше ми вже багато разів спостерігали спільні молитви думенківців та уніатів у вигляді молебнів чи панахид. Але Велике водоосвячення – це щось інше. Тут міститься чин закликання Святого Духа. Молитва «Велий еси Господи» (наводимо церковнослов'янською мовою) містить епіклезу (закликання) Святого Духа на воду, подібно до епіклези під час освячення євхаристійних Дарів: «Ты убо, Человеколюбче Царю, прииди и ныне наитием Святаго Твоего Духа, и освяти воду сию <…> Сам и ныне, Владыко, освяти воду сию Духом Твоим Святым».
Особливо варто зазначити, що для освячення води «ієрархи» опускали туди свої тризуби синхронно. Але такого не буває. На великій агіасмі хрест (не тризуб, до речі) опускає у воду якийсь один священнослужитель. Чи то вони не хотіли віддавати першість один одному, чи то не довіряли «благодатності» колеги, а може, навпаки – хотіли підкреслити єдність своїх структур. Це не так вже й важливо.
Важливо, що ми можемо з повним правом говорити – ПЦУ та УГКЦ вже вступили в молитовне спілкування. У Тернополі був перший крок. Він поки що пробний, малопомітний. Але за ним, безумовно, підуть й інші.
