У чому різниця між Кунцевичем та нинішніми «єпископами» ПЦУ?
Всі ми знаємо, що історія має властивість повторюватись із невеликими варіаціями.
Саме тому є таке поняття як «уроки історії», а розумні люди закликають ці уроки «вчити».
Нині в УГКЦ пафосно відзначають 400-річчя смерті «святого» Іосафата Кунцевича – єпископа, який зрадив Православ'я та насаджував унію. Причому дуже жорстокими методами. За підтримки влади він відібрав у православних усі їхні храми та переслідував тих, хто проводив служби потай – у полях та лісах. Він навіть наказував викопувати тіла померлих православних і викидати їх із могил на поживу псам. І ось після того, як за його наказом побили і кинули за ґрати священника, який їхав на таємну службу, обурений натовп увірвався до будинку Кунцевича і його вбив. Ось такий «великомученик».
Уніати називають його «апостолом єдності» та «символом усієї УГКЦ». І це нормально, адже греко-католики так і виникли – унія насаджувалась силою, кров'ю та обманом. Цікаво не це.
Сьогодні уніатів через пропаганду культу Кунцевича критикують у ПЦУ – мовляв, це був не святий, а маніяк та фанатик.
«Переслідування, погроми, релігійна нетерпимість, наруга над святинями – це спадок шаленого полоцького архієпископа», – пише сьогодні один клірик ПЦУ, знаходячи розуміння та підтримку в інших.
Але, дорогі, озирніться довкола. Хіба ці слова ми не можемо сказати про вас сьогодні? Хіба зараз ви, як Кунцевич, не захоплюєте храми, не викидаєте на дорогу престоли, біблії та молитвослови, не виганяєте православні громади на вулиці? Вони ж, як і за Кунцевича, служать просто неба. А на Західній Україні ще й ховаються, бо приїжджає поліція та розганяє людей.
Різниця лише в тому, що ви поки що не викопуєте з могил тіла православних УПЦ? Тільки у цьому?
