Чому хресні ходи йшли і будуть йти
Вночі 25 серпня хресна хода з Кам'янця-Подільського зайшла до Тернопільської області.
Люди йшли повз поліцейських, які в мегафон кричали, що влада заборонила хрестоходцям йти через область, йшли крізь стрій активістів, які кричали погрози та кричалки.
Паломники не роблять нічого протизаконного чи поганого, вони не несуть найменшої загрози. Вони просто моляться Богу. Але те, що в умовах найжорстокішої ворожнечі, коли спалюються храми і відбуваються фізичні напади на священнослужителів, вони безперешкодно йдуть далі, є щось більше, ніж їхня власна мужність або просто збіг обставин.
Коди юдеї хотіли схопити Христа і побити Його камінням, «Він ухилився від їхніх рук». Євангелісти не кажуть, як саме це сталося. Але святитель Іоанн Златоуст пише, що «Він пройшов серед них, і став невидимий». І тут важко не провести паралелей.
Хресний хід – це особливий простір, його учасники набагато ближчі до Неба, ніж усі ми. Там немічні та хворі «як на крилах» проходять спекою десятки кілометрів. Там безліч випадків, коли сподівання та прохання Богу паломників дивно виконувались. Там люди реально відчувають дію Божої благодаті, відчувають Його захист.
І якщо людина відчула цю благодать, вона від неї не відмовиться за жодних обставин. І хто б що паломникам не забороняв, хто б не погрожував, хресний хід буде йти далі. І цей, і всі наступні.
