Коли вони вже «нажеруться»?

За інформацією СПЖ, Яременко зобов'язав усіх настоятелів у місті для створення масовки привести на літургію своїх парафіян.

Нагадаємо, цю церкву під керівництвом мера переводили до ПЦУ 30 червня в парку в той самий час (!), коли у самому храмі йшла літургія. У репортажі «Суспільне» голосувальники прямо казали, що вони не парафіяни, а приїхали з інших районів міста «підтримати» захід.

Тобто храм переводили до ПЦУ абсолютно сторонні люди. За численними свідченнями – бюджетники, причому часто зігнані під загрозою звільнення.

Чи знав про це Яременко? Звичайно. 

Тобто він свідомо пішов на обман, щоб відібрати в парафіян УПЦ їхній храм, хоча черкаські церкви ПЦУ й так напівпорожні, людей там дуже мало.

Виходить, «ієрарх» ПЦУ займається елементарною крадіжкою та шахрайством. Так само, як його білоцерківський колега Іван Зоря, який захопив Преображенський собор, та багато інших думенківських «ієрархів».

І тут кілька запитань.

1. Про який «діалог» із цими людьми може вести мову нормальний християнин, якщо вони відкрито грабують, гвалтують і брешуть? Який у цьому сенс? Щоб навчатися у них, як принижувати та знищувати ближнього?

2. Коли вони вже «нажеруться», коли скажуть собі: «Досить»? 

Усі знають індійську казку про золоту антилопу, здатну ударом копита висікати золоті монети, і жадібного раджу, який змусив її добувати золото собі. Антилопа попереджає, що якщо в якийсь момент він скаже «досить», його золото перетвориться на черепки. Раджа лише сміється, говорячи, що «золота не буває надто багато». Але коли його засипає монетами з головою, він хрипить це саме слово.

І настане час, коли «ієрархи» ПЦУ втратять усе награбоване. І вже зараз їм треба думати, що при цьому говорити.