Пригожин як ілюстрація правоти псалмоспівця Давида
У РФ – спроба військового перевороту, у Москві та регіонах запроваджується режим «контртерористичної операції».
Люди завмерли в тривозі й не знають, що станеться наступної години. І, незважаючи ні на що, ми їм бажаємо, щоб обійшлося без жертв і потрясінь. Але ось про що хочеться сказати.
Підтримку нападу на Україну в РПЦ багато в чому пов'язували із «православністю» своєї влади, яка перебуває «на боці добра» і веде війну «з силами зла».
Як писав Ткачов, «ми – Новий Ізраїль, покликаний до особливої історичної місії». Вірянам УПЦ багато хто в РПЦ дорікав, мовляв, ви «лижете чобіт» «укрорейху», який вас знищує, а треба підтримувати російську зброю. Тоді, мовляв, переможе Росія, і ми заживемо однією щасливою православною імперією, третім Римом.
І начебто все виглядало логічно. У РФ влада підтримує Церкву, будує їй храми, віддає святині, фінансує її проекти, а її президент – мало не новий Костянтин Великий.
Сьогодні, під час путчу, Путін згадує 1917 рік. Добре б згадати цей рік і Церкві, яка сьогодні так звеличує свою «православну» владу. 100 років тому православна імперія раптово перетворилася на країну, де масово розстрілювали священників, знищували і грабували храми, а віра стала поза законом. Але ж сьогодні становище Церкви в суспільстві набагато слабкіше, ніж за царя. Навряд чи варто чекати повторення більшовицьких злочинів, а проте зі зміною влади «православна карета» може в одну мить перетворитися на гарбуз. Як і всі мрії про «новий Ізраїль».
У жодному разі не бажаємо братам із РПЦ такого сценарію, але не можна не згадати слова псалмоспівця: «Не надійтеся на князів, на синів людських, в них немає спасіння». Скільки минуло років, скільки змінилося поколінь, а їхня актуальність та сама.
