Психічна атака: Київська область
Весь цей «парад заборон» – просто психічна атака. А враховуючи, скільки мільйонів українців зараховує себе до УПЦ, цю атаку, швидше за все, можна назвати «психованою».
9 червня у ЗМІ та найбільших телеграм-каналах вийшли «переможні» публікації, мовляв, у Київоблраді з ініціативи «Євросолідарності» (кого ж іще?) заборонили УПЦ. А далі йшли зловтішні варіації на знамениту фразу «чемодан – вокзал…».
Із регіонів подібних повідомлень про «заборону» УПЦ за останній рік було безліч. Але слово «Київ», нехай і у поєднанні з областю, звучить особливо вагомо. Так що, все пропало?
Пояснюємо, точніше – нагадуємо. І це рішення, і всі попередні рішення місцевої влади про заборону УПЦ (або будь-якої іншої конфесії), не варті й папірця, на якому надруковані. Вони цілком незаконні. Про це навіть був змушений говорити такий ворог УПЦ як голова ДЕСС Віктор Єленський: «Забороняти церкви місцеві органи влади не можуть. Мотиви та прагнення зрозумілі, але це незаконно».
Те саме стосується й рішень щодо відібрання у громад УПЦ землі. Там влада може лише звертатися до суду, та й то з практично нульовими перспективами.
Тому весь цей «парад заборон» – просто психічна атака. А враховуючи, скільки мільйонів українців зараховує себе до УПЦ, цю атаку, швидше, можна назвати «психованою».
