Неокомуняки
Поки всі чекали та побоювалися прийняття в Раді законопроєктів про заборону УПЦ, влада «зайшла з тилу».
Проти УПЦ розпочали війну без її оголошення. Ведеться вона двома паралельними фронтами:
1. Організація «майданів», де натовп переводить храми до ПЦУ (так останніми днями захоплено собори та храми у Хмельницькому, Вараші, Баранівці, Іршанську тощо).
2. Законодавча експропріація землі під храмами, а отже – й самих храмів.
Одна за одною місцеві ради збираються на позачергові сесії, щоб відібрати у громад УПЦ землю під храмами. Таке рішення вже прийняли у Хмельницькому, Луцьку, на черзі Рівне. Немає сумніву, що прийняли б у Львові та Івано-Франківську – але нема потреби, храмів УПЦ там не лишилося: щось захопили, щось знесли.
А зараз вже на черзі – Київська область. Дуже відомий священник і місіонер о. Олександр Клименко (переможець «Голосу країни – 2017») оголосив, що «сьогодні наші березанські депутати, які ні гривні, ні хвилини власного часу не вклали в жоден храм громади, проголосували за вилучення земельних ділянок у наших релігійних громад. Це, разом із тим, означає і відбирання храмів. Нагадую, наш Софроніївський храм був збудований, за винятком декількох відсотків, на мої особисті кошти, кошти моїх друзів, знайомих та родичів».
І випадок о. Олександра – лише один із сотень. А завтра може стати одним із тисяч.
На сайті Київради набрала голоси петиція про розрив у столиці всіх договорів із УПЦ. І ще вчора таке виглядало неймовірним. Сьогодні – цілком.
Масштаб того, що зараз відбувається довкола Церкви, вже можна порівнювати з діями більшовиків сторічної давності.
Схоже, поки валили пам'ятники Леніну, Ілліч із постаментів перебрався просто в голови наших правителів.
