Кому і за що християнин повинен віддати свою душу?
Чи повинен християнин міняти Вічне життя на свободу від іноземних зазіхань території, де він проживає життя земне?
Глава ПЦУ заявив, що слова українського гімну "душу й тіло ми положим за нашу свободу" є дуже актуальними і сьогодні. При цьому Думенко підкреслив, що під словом "свобода" він розуміє незалежність, державність і територіальну цілісність України.
Давайте згадаємо, що таке свобода, в її євангельському розумінні.
Свідоцтво присутності справжньої свободи в житті людини – це Дух Святий: "Господь є Дух, а де Дух Господній, там свобода» (2 Кор. 3,17). Іншими словами, свобода в християнському контексті – це перебування в Бозі. І саме за цю свободу вмирали християнські мученики, які вважали себе громадянами неба: "Життя ж наше – на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа" (Фл. 3, 20).
Найголовніша цінність людини – це її безсмертна душа, а точніше – те, з ким вона буде перебувати у Вічності.
"Яка користь людині, якщо вона весь світ здобуде, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?" (Мф. 16, 25) – запитує Христос у нас з вами.
І тому, не заперечуючи боротьби за незалежність України, ми повинні нагадати Епіфанію, що наша душа нескінченно дорожче і цінніше тієї свободи, про яку йдеться в державному гімні.
Душу свою ми можемо (і повинні) віддавати тільки Богу. Тому що, якщо віддавати її за територіальну цілісність того чи іншого народу, то навіщо тоді приходив Христос?
