Чому ніхто вже не згадує про коронавірус?
Зовсім недавно УПЦ звинувачували мало не у свідомому вбивстві українців за відкриті двері храмів. Зараз, коли заражених втричі більше, працюють пляжі і нічні клуби.
Ми всі пам'ятаємо справжній психоз в ЗМІ, коли пару місяців тому УПЦ звинувачували в неминучих масових смертях українців тільки тому, що Церква відмовилася за прикладом ПЦУ і УГКЦ повністю йти в онлайн і закрити двері храмів перед віруючими. Пам'ятаємо, як на Великдень до храмів приходили активісти і журналісти, щоб «зловити за руку порушників», як піддавали травді віруючих, які молилися на вулиці з дотриманням всіх карантинних норм. Пам'ятаємо прогнози, що через відвідування віруючими богослужінь «ми всі помремо».
Нагадаємо, тоді, в березні-квітні, кількість заражених на добу коливалося на рівні 300-400 чоловік в день. В останні дні ця цифра зросла більш, ніж удвічі, а сьогодні був поставлений абсолютний рекорд – 940 чоловік.
А напередодні, 22 червня, київська влада дозволила працювати театрам, кінотеатрам, розважальним комплексам, музеям і басейнам. Якщо згадати, що в столиці давним-давно працює міський транспорт, включаючи метро, можна прямо говорити – ніякого карантину за фактом вже немає.
Чи чуємо ми обурені крики всіх тих, хто ще зовсім недавно «смертельно переживав» про здоров'я віруючих, які приходять до храмів? Ні, не чуємо. Очевидно, зараз, на їхню думку, українцям нічого не загрожує.
І, мабуть, ця ситуація є черговим доказом – всі нападки на Церкву штучні і лицемірні. І нам необхідно про це пам'ятати, коли почнеться наступна хвиля, і неважливо, з якого приводу. Ну, а в тому, що вона почнеться навряд чи хтось сумнівається.
