Від прийняття содомії до прийняття самогубства: чи є загроза для українців?
Професор Єльського університету США Юсуке Наріта висловився за масову примусову евтаназію для літніх японців, оскільки вони довго живуть і не дають робити кар'єру молоді.
Йдеться і про те, що утримання непрацездатних людей похилого віку – надто дороге. Наріта говорить це в контексті прикладу своєї матері, догляд за якою коштує йому близько 760 $ на місяць.
Виглядає маргінально, але ні, Наріта має сотні тисяч підписників-однодумців. Однак найголовніша теза Наріти звучить шокуючи: «Можливість зробити це обов'язковим у майбутньому буде обговорюватися».
Останніми роками тема евтаназії просувається у країнах дуже широко. Дедалі більше країн її легалізують, з'являються спеціальні машини для самогубства. І важко не помітити, що використання евтаназії дуже схоже на технологію вікон Овертона. Стадія «немислимо» давно пройдена, зараз – етап «розумно». До «чинної норми» залишилося зовсім небагато. І головний аргумент тут – гроші. Якщо їх можна заощадити на хворих і старих – навіщо платити більше?
Звучить конспірологічно, але це не пусті розмови. Навіть глава англікан Дж. Велбі, незважаючи на «прогин» його конфесії під владу та суспільство щодо ЛГБТ, не на жарт стривожений просуванням евтаназії: «Ми замінили мораль і християнську віру особистим контролем над своїм тілом. Народження генетично модифікованих дітей не за горами. І багато хто вірить, що у нас є право обирати, як і коли ми хочемо піти з життя».
Нам українцям зараз не до евтаназії, у нас війна. Але якщо ми рухаємося до європейських цінностей, то маємо бути готовими прийняти їх у всій повноті. І якщо суспільство прогнуло євроконфесії у прийнятті гріха содомії, прогне й у прийнятті самогубства. Тому ми повинні усвідомлювати – те, що ми знаходимося в Церкві Христовій, – це особлива Його милість. І, оглядаючись на європейських сусідів, треба цю милість особливо цінувати.
