ПЦУ й Трапезний
Сергій Думенко вирішив помітити і Трапезний храм Києво-Печерської лаври. На Стрітення він домовився з владою про «богослужіння».
Переможна хода ПЦУ святинями вигнаних «неправильних» віруючих українців продовжується.
Вже відомо, що на цю подію гарячково звозять людей із регіонів. І це дуже завбачливо.
На двох «службах» ПЦУ в Успенському соборі очікувано було багато людей. «Патріоти» під гаслом «Лавра наша» прийшли відсвяткувати «перемогу над москалями». Була величезна кількість журналістів, фоторепортерів та політиків.
Була й звезена масовка з регіонів.
Наразі кількість «патріотів» значно зменшиться, оскільки ефект новизни минув, а власне служба їх не цікавить. Те саме стосується й політиків із репортерами.
Адже Трапезний набагато більше за Успенський, і для його заповнення знадобиться багато людей. Вихід один – масовка з регіонів.
Але навіть не це головне – чи вдасться Думенку цього разу заповнити Трапезний, чи ні. Запитання в іншому.
Священник, благословляючи християнина до Причастя, обов'язково цікавиться, чи він у мирі з оточуючими, чи немає з кимось ворожнечі чи образи.
Адже в ПЦУ теж начебто причащаються. Як вони в Успенському виноситимуть Чашу, знаючи, що вигнали з цієї святині сотні людей, які приходили сюди багато років? Чи у мирі вони з цими людьми?
Звичайно, ми розуміємо, що у світосприйнятті членів ПЦУ ці запитання зайві. Для них може бути зрозуміліше прислів'я: «На чужому горі щастя не збудуєш».
