Три факти розпалювання проти УПЦ від верхівки влади

Як ми знаємо, проти намісника Лаври порушили справу за ст. 161 п.2 за розпалювання релігійної ненависті. Причина – він назвав Сергія Думенка самосвятом і розкольником. Це нібито образило релігійні почуття його прихильників. Не будемо коментувати це. Просто наведемо для порівняння кілька прикладів риторики від найвищих представників влади в Україні, сказаних останнім часом.

1. Михайло Подоляк, речник Офісу Президента: «Ви подивіться на суб'єктів, які мають статус митрополитів (УПЦ – Ред.) і працюють як агенти. Якщо ти постійно на зв'язку з куратором із ФСБ – то ти агент, ти порушуєш закони України».

2. Нардеп Соломія Бобровська: «Будемо відверті, УПЦ – це агентурна мережа РФ».

3. Олексій Данилов, голова РНБО: «Ми не будемо терпіти, що вони (УПЦ – Ред.) цілують у чоло Путіна. З 1991 року були величезні помилки, коли цій інституції видавалося безліч земельних ділянок».

Здається, за нинішніх умов медійної істерики проти УПЦ будь-які реальні факти роботи архієреїв і священників на ФСБ негайно було б оприлюднено. Якщо розголосу немає, немає і фактів. А отже, будь-які подібні заяви – це наклеп і розпалювання ненависті до УПЦ. Причому набагато більш очевидні, ніж у випадку з намісником Лаври. Ну а Данилівські «поцілунки у чоло Путіна» – це просто якийсь потік свідомості, взірець риторики ненависті.

І, звичайно, ці три випадки – «крапля у морі». Від порошенківських політиків і представників ПЦУ подібні заяви вкидаються кожні кілька днів. Вони навіть не розуміють, що це все – стаття КК, їх просто «несе».

Зрозуміло, що за кожне своє слово будь-яка людина буде нести відповідальність. А особливо за слово проти Церкви та її служителів. Бог сказав: «Не торкайтеся помазаних Моїх, і пророкам Моїм не чиніть зла».

Ми маємо усвідомлювати, що проти УПЦ ведеться масштабна руйнівна робота, де ніхто не обирає засоби. І наше завдання – залишатися їй вірними. Тому що, хто зберігає вірність Церкві – зберігає вірність Богу.