ПЦУ оголосила себе істинною наступницею Київської митрополії

У ньому розповідається, що з 1686 року Києво-Печерська лавра перебувала під гнітом Кремля, а 7 січня Думенко нарешті звільнив Лавру «від духовного ярма Москви».

В публікації протиставляється історія Лаври «константинопольського» та «російського» періодів. Мовляв, до 1686 року і церковнослов'янська була в Лаврі української редакції, і Петро Могила складав канони «українським угодникам», а потім прийшла РПЦ і все – духовна окупація. В ПЦУ навіть не полінувалися поділити преподобних печерських: зі 120 святих 100 – «правильні», тобто «константинопольські», а 20 – «окупаційні».

Словом, якщо почитати публікацію ПЦУ, то виникає відчуття, що до 1686 року отці печерські тільки й робили, що займалися українською культурою та мовою, а потім прийшов Петро І, всіх вигнав та заселив Лавру якимись п'яницями з-під Рязані.

Але найвражаюче в цьому тексті, що ПЦУ позиціонує себе наступницею «константинопольської» Київської митрополії (до 1686 року), а УПЦ – наступницею «московського» періоду. А якщо Фанар оголосив передачу РПЦ тієї давньої митрополії незаконною, то й УПЦ (як наступниця «московської» Київської митрополії) перебуває в Лаврі як окупант.

Складається враження, що Думенко із співтоваришами – це давні подвижники, які перенеслися сюди з 1686 року на машині часу та заявили на Лавру свої права. Але якщо на хвилину відволіктися від казок і фентезі, то можна згадати, що Сергія Петровича, Зорю, Зінкевича та багатьох інших «рукопокладав» не Петро Могила, не Діонісій Балабан, а Філарет Денисенко (щоправда, перебуваючи під анафемою, визнаною всіма Церквами на чолі з Фанаром). А Філарет – це претендент на патріарший московський престол, багаторічний очільник екзархату РПЦ та ініціатор закриття Лаври у 60-ті.

Тобто всі ці люди – нащадки ієрарха, який відпав від тієї самої «московської» Церкви. І, за їхньою ж логікою, вони не світлолиці «константинопольські» ельфи, а такі ж «орки-окупанти», тільки ще й незаконнонароджені.

Усі розуміють, що подібні пропагандистські тексти пишуться для того, щоб «віджати» Києво-Печерську лавру. Шкода тільки, що в ПЦУ вважають українців настільки недалекими, що не соромляться пропонувати їм подібне чтиво.