Що саме ми святкуємо в день Хрещення Господнього
Богоявлення – урочистість із відчуттям благості всередині і відчуттям морозу зовні. Події, що сталися на Йордані, нам добре відомі, але що ми знаємо про їхнє значення?
Як і щодо всіх найважливіших євангельських подій, суть Хрещення Господнього ми уловлюємо на духовно-душевному рівні. Ми відчуваємо, розуміємо, що відбуватиметься щось таємниче і архіважливе для нас, щось, щодо чого ми просто замовкаємо і, завмерши, з трепетом спостерігаємо за подіями. При цьому досить часто ми просто не можемо висловити те, що відчуваємо, хоча добре знаємо, що подія ця має найпряміше і доленосне для нас значення. Особистий досвід потрібен, від нього не варто відмовлятися, його необхідно приймати, осмислювати і продовжувати, та і поговорити про нього можна в будь-який інший день. Цього ж разу, заради розкриття багатогранного значення подій Богоявлення, зосередьмося на думці й досвіді святих отців нашої Церкви.
Наше маленьке дослідження будемо будувати на основі євангельського тексту. В апостола Матвія читаємо наступне: «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» (Мф. 3, 13-14). Нагадаємо, що Предтеча хрестив людей в залишення гріхів, це було хрещення покаяння, тобто кожен, хто приходив до нього, каявся й омивався у воді на знак очищення. І ось до Івана наближається Сам Спаситель, не маючи жодного гріха, відповідно, і не потребував каяття. Звідси виникає запитання і подив Хрестителя, але відповідь Христа глибока й однозначна: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мф. 3, 15).
Перше, що ми можемо зрозуміти з цього маленького діалогу – це необхідність виконання цілком конкретного закону. Ми бачимо, що Христос, на відміну від решти людей, не сповідався, але Він все ж хреститься. «Не обурюйся цим, – пише святитель Іоанн Златоуст, – в цьому-то смиренні і сяє особливо висота Його. Та й чому дивуватися, якщо прийняв хрещення і разом з іншими прийшов до раба Той, Котрий благоволив стільки часу бути в дівчачій утробі, народитися з нашим єством, прийняти образи і хрест, і витерпіти все, чого Він зазнав».
Законослухняність – перше діло праведного життя. Беззаконник, скільки б не кричав про волю, ніколи не зможе її досягнути. Свобода починається з закону.
Не можна не сказати і те, що події на Йордані – це ще й приклад для нас, як вказівка на необхідність послідовникам Христа здобути смиренність. Про таке смирення перед законом пише, наприклад, блаженний Ієронім Стридонський, а преподобний Єфрем Сирін цю думку простягає ще далі і говорить про смиренне «хрещення» єлеєм Христа руками жінок. Для нас тут дуже важливий ще й той факт, що перш ніж досягти свободи духу потрібно навчитися виконання цілком певних правил. Законослухняність – перше діло праведного життя. Беззаконник, скільки б не кричав про волю, ніколи не зможе її досягнути. Свобода починається з закону.
У блаженного Ієроніма знаходимо ще одну цікаву думку. Він пише, що Хрещення Христа було необхідне, щоб «затвердити значення хрищення Іванового». У цій думці простежується вказівка на послідовність у духовному житті, тобто, що перед зустріччю з Богом (Богоявленням) необхідне покаяння. Все це ми і так прекрасно розуміємо, але це розуміння стало само собою зрозумілим саме тому, що так утвердив наш Спаситель.
Ще одне очевидне значення Хрещення Христа – це вказівка на необхідність хрещення для християн і, як пише святитель Іларій Піктавійський: «Ним (тобто Спасителем, – прим. авт.) повинно було освятитися очищення у водах нашого хрещення», щоб «показати через сходження голуба пришестя Святого Духа під час хрещення вірян». Таке розуміння подій на Йордані безпосередньо пов'язане з усім, що було сказано вище.
Якщо ми дійсно прагнемо в нашому житті наслідувати Христа, то повинні йти тим шляхом, який пройшов Він. Це стосується як внутрішнього стану: смирення, послух закону, виконання заповідей, так і зовнішнього: занурення в хрещенські води і т. д.
Якщо ми дійсно прагнемо в нашому житті наслідувати Христа, то повинні йти тим шляхом, який пройшов Він. Це стосується як внутрішнього стану: смирення, послух закону, виконання заповідей, так і зовнішнього: занурення в хрещенські води і т. д. По всьому виходить, що події на Йордані – це і особистий приклад Спасителя, і освячення водохресних вод, і вказівка на прийняття благодаті Святого Духа вірянами.
Тепер звернемося до слів святителя Григорія Неокесарійського, оскільки в них розкривається ще один сенс Хрещення Господнього, про який мало хто з нас знає. Він, ніби від імені Спасителя, пише: «Віддай, хрестителю, мовчання часу Мого домобудівництва; навчися хотіти того, чого Я хочу, навчися робити для Мене служіння, до якого Я спонукаю. Не цікався про те, чого Я хочу. Залиш нині: не пророкуй ще Мого Божества, не прославляй твоїми вустами Мого царства, щоб мучитель, довідавшись, не втік від свого задуму проти Мене. Надай дияволу підходити до мене, як до всякого іншого, і стикатися і отримувати благочасну поразку».
Ми говорили про те, що Христос затвердив Іванове хрещення, але і в наведеній цитаті, і у преподобного Єфрема, ми бачимо вказівку на його припинення. Спаситель зупиняє Предтечу, змушує замовкнути його проповіді, оскільки тепер буде говорити істинний Месія. Більш того, Іоанн Хреститель розумів, що Христос – це втілений Бог, чого не повинен був знати денниця, щоб не був порушений задум Господній про його роль у справі спасіння людини. Буквально в наступній главі йдеться про постування Спасителя в пустелі і спокусу від диявола, що зайвий раз підтверджує висловлену святителем Григорієм думку.
Спаситель зупиняє Предтечу, змушує замовкнути його проповіді, оскільки тепер буде говорити істинний Месія.
Нарешті найважливіше значення Хрещення – це одкровення про Святу Трійцю. «Отже, тут ми чітко бачимо Трійцю, – пише блаженний Августин, – в голосі – Батька, в людині – Сина, в голубі – Духа Святого. Саме в такій послідовності слід було згадати про це, бо так легше все сприймати. Адже явлення Трійці передається тут настільки очевидно, що не лишається жодного місця для сумніву».
Крім цього, у подіях на Йордані підкреслюється ще й двоприродність втіленої Другої Особи Святої Трійці. У словах Батька – вказівка на Божественність, в самому безчесті і прийнятті хрещення з рук Івана, як говорить преподобний Єфрем, – на людяність.
* * *
Завдяки Христу ми багато чого вже придбали, належить нам придбати ще більше. Через події Богоявлення нам відкрита таємниця Святої Трійці, але разом з тим, в певному сенсі – це ще і основа нашого духовного життя, а відповідно, і основа спасіння. Тому що, за словом священномученика Іполита Римського: «Той, хто з вірою входить в цю баню відродження, відрікається сатани і поєднується зі Христом, відкидає ворога і сповідує Христа своїм Богом, лишається рабства і перетворюється в усиновлення. Він повертається від купелі хрещення світлий, як сонце, виблискуючи променями правди, що ж важливіше за все повертається сином Божим і співспадкоємцем Христа».
