Печатка антихриста до віри відношення не має?
Сьогоднішній матеріал присвячений дню пам'яті святителя Афанасія (Волховського), багато разів обмовленого одновірцями, та міркуванням про наклеп.
На свято Обрізання Господнього 1(14) січня 1801 року у Полтаві на руках своїх родичів помер святитель Афанасій (Волховський) Полтавський (1741-1801). Біографія цього святого не має тих яскравих рис подвигу, які ми читаємо в житіях прославлених святителів. Останній період життя владики проходив у Могильові після приєднання західної Білорусії до Росії. Ревне зусилля святителя з повернення уніатів до Православ'я у поєднанні з незнанням місцевих звичаїв призвело, швидше, до зворотного ефекту.
На дії владики неодноразово скаржилися в Санкт-Петербург могильовські дворяни. Незадоволені були архієреєм і православні братства, які звикли самі контролювати церковну скарбницю. Владика Афанасій скасував Могильовський братський та Шкловський монастир. Зрештою архієрея жорстоко обмовили. Ображений на владику диякон написав до Священного Синоду брехливий донос, звинувачуючи архіпастиря «у перелюбстві, лихварстві, недотриманні табельних днів та інших злочинах».
Хоча брехливість цього доносу була настільки очевидна, що з його приводу навіть не була заснована комісія з розбору цієї справи, проте указом імператора Павла в 1797 році владика Афанасій був усунений від управління єпархією та засланий у Мгарський Преображенський монастир. У 1800 році в стані глибокого нервового розладу він переїхав до родичів у Полтаву, звідти до обителі вже не повертався, попри розпорядження Синоду. На руках своїх близьких владика віддав свою душу в руки Божі.
Зовні у цьому житії немає нічого героїчного. Святителя Афанасія можна було б звинуватити в тому, що він був поганим адміністратором і дипломатом, за що й постраждав, якби не одне «але». Бог Сам Своєю благодаттю показав, що життя цієї людини було Йому вгодне. Канонізація владики Афанасія була б неможлива, якби не віднайдені його нетлінні мощі та численні чудеса, які відбувалися по молитвах до святителя. Внутрішнє потаємне життя душі кожної людини відоме лише Богу. І те, що владика Афанасій безперечно святий, засвідчив усьому світові Сам Господь.
У 2017 році було проголошено загальноцерковне його шанування.
Наклеп – найефективніша зброя диявола
Житіє святителя Афанасія спонукало мене поміркувати над темою брехні, яка, як на мене, зараз є дуже актуальною. Наклеп був, є та залишається найголовнішим і найефективнішим знаряддям диявола. «Набожні» та «богобоязливі» релігійні вожді іудейського народу нахабно та безсоромно обмовили Христа перед римським прокуратором. Жертвою наклепу став первомученик Стефан. Гоніння на перших християн починалися з того, що на них зводилися безглузді чутки. Новомученики Церкви Христової в нашій країні були вбиті за хибними звинуваченнями як «вороги народу» та «агенти контрреволюції». Сьогодні весь шквал ненависті до УПЦ пов'язаний лише з одним – з наклепом, брехнею та обманом на її адресу.
Громадська думка завжди на боці громадської пропаганди
Ми входимо в епоху, якої ніколи не було в історії людства, – в епоху тотальної брехні, небаченої за своїми розмірами, нахабством та вишуканою досконалістю. В СРСР нас вчили, що «книга – це джерело знань». Зараз джерелом знань стали ЗМІ, насамперед телебачення та інтернет.
У великої частини людства відсутнє критичне мислення як таке. Носитимуть люди завжди те, що модно, а не те, що зручно і практично. Мислити вони стануть також згідно з більшістю. А більшість завжди згідна з тим, що їй утовкмачує ЗМІ. Навіть те, що гидко їхній природі, єству, біологічному способу життя, згодом буде прийнято і введено в життя, потрібно лише трохи довше утовкмачувати та трохи сильніше продавлювати. Спотворений спосіб існування стане такою ж нормою, як і брехня, яка прикидається правдою.
Історично доведений факт – громадська думка завжди згідна з політикою держави. Будь-які найнелюдяніші накази виконуватимуться без найменших докорів сумління, якщо вони будуть санкціоновані згори. Це добре ілюструють страшні досліди, які проводили інтелігентні, чудово освічені лікарі у фашистських концтаборах. До приходу Гітлера до влади німці чудово уживалися з євреями та циганами. Але це було, допоки нацистська ідеологія не наказала їх активно ненавидіти.
Музика брехні лунає з одного динаміка
У наші часи легко побачити, як уряди всіх світових держав кружляють злагоджено й синхронно у єдиному танці так, ніби ними керує одна вміла диригентська паличка. Вони можуть по-різному ставитись один до одного, бути друзями або ворогами, але всі фігури загальносвітового танцю виконують точно та гармонійно. Певно, і загальносвітова політика, і розганяння тем, які необхідно ЗМІ вдувати у вуха населенню нашої планети, також ідуть від білих рукавичок того самого диригента, риси якого не видно на темному тлі світового закулісся. Натомість дуже добре зрозуміла музика цього диригента. Вона називається брехнею. І вона лунатиме по всій Землі, мабуть, вже до самого кінця її існування.
Роль релігії у загальносвітовій брехні
Окремо слід зупинитися на ролі релігії в цьому процесі. Сьогодні ми дуже добре бачимо, як вищі ієрархи окремих церков активно залучені до цього світового танцю і роблять усе, що від них залежить, для руйнування Церкви Христової. Потрібно одразу сказати, що роблять вони це не тому, що стали активними сатаністами та зненавиділи Христа. Ні звичайно ж. Справа в тому, що брехня має одну дуже важливу властивість. Той, хто її прийняв, – розуміє її як «правду» і ставиться до неї як до істини. Працівники НКВС, слідчі, які катували та знущалися зі своїх жертв, здебільшого щиро вірили в те, що служать цим своєму народу. Єретики та розкольники також упевнені, що правда на їхньому боці. Бог попускає всім цим людям вірити брехні, бо вони не захотіли йти шляхом правди та любові.
Історія Церкви вчить нас тому, що найвища духовна ієрархія в тих країнах, де церква як організація інтегрована в державні структури або прямо від них залежна, часто проводить ту ж політику, що й світська влада, в усьому з нею погоджуючись.
Там, де Церква реально незалежна від держави чи навіть гнана нею, духовенство має реальну незалежність і свободу, незважаючи на утиски. Шлюб із державою для Церкви – наперед програшна партія, чому не раз нас навчала історія. «Любов» держави до Церкви набагато небезпечніша, ніж її ненависть. Найгірші деградаційні процеси всередині церковної ієрархії відбувалися якраз під час «симфонії» світської та церковної влади.
Добрі наміри, що ведуть до пекла
Брехня навчилась майстерно ховатися за правди та шляхетності. Як зворушує сьогодні голос деяких християнських ієрархів, який закликає зайнятися проблемами екології та захисту навколишнього середовища. Адже й насправді це одна з найважливіших проблем, яка потребує серйозного до неї ставлення. Якби знову не одне «але». Адже ніхто вже навіть не приховує, що за введенням нових екологічних стандартів стоїть завдання перебудови світової економіки з далекосяжними глобальними планами.
У зв'язку з питаннями, що стосуються проблем медицини та пандемії, сьогодні загострилися суперечки та побоювання, пов'язані з печаткою антихриста та способом її нанесення. Якщо читати Апокаліпсис уважно, то легко побачити, що печатка антихриста ставиться у той час, коли на світовій арені вже діє сам антихрист, який має абсолютну владу над усім людством (Об'явл. 13:7), чинить великі ознаки, «так що й огонь зводить з неба додолу» (Об'явл. 13:13), у світі також вже присутня «чудотворна» ікона звіра, і кожен, хто не стане їй поклонятися, буде вбитий (Об'явл.13:14).
Але питання інтерпретації тексту Одкровення Іоанна Богослова насправді є вельми складним. Цілком можливо, що все це відбуватиметься зовсім не так, як малює наша уява, коли ми читаємо Апокаліпсис. Та й саме нанесення печатки може бути не одноразовим актом, а багатоетапним процесом сходження душ людей по щаблях компромісів та угодовств, які непомітно дозволять дияволу отримати над ними повну владу.
Не вникаючи у складну проблему екзегези тексту Одкровення, я хочу поміркувати над проблемою добровільності прийняття печатки антихриста. Мені неодноразово доводилося слухати проповідників, які наполягали, що зречення від Бога має бути осмисленим та усвідомленим. Перед людиною буде поставлений вибір – ти з Христом чи з антихристом. Можливо, вони й мають рацію, але я дозволю собі трохи засумніватися в істинності цих суджень.
Печатка антихриста може бути нав'язана за допомогою брехні
В аргументах, якими змій спокушав Єву, не було прямого богоборства. За допомогою логічних доводів та вагомих аргументів сатана схиляв праматір «думати своєю головою», а не просто вірити в те, що їй говорив Бог, та приймати рішення, які «згодні зі здоровим глуздом», а не сліпо довіряти Творцеві. Під час спокуси Христа в пустелі диявол взагалі пропонував Спасителю суворо дотримуватися букви Святого Письма. Весь аскетичний святоотцівський досвід говорить про те, що ворог роду людського завжди діяв обманом, то перетворюючись на світлого ангела, то на самого Христа, щоб таким чином погубити людину.
Чому ж ми вирішили, що наприкінці часів диявол діятиме якось інакше?
Легко уявити, наприклад, реакцію мусульман, якби хтось їм безпосередньо запропонував зректися Аллаха, спалити Коран і вклонитися іконі звіра. Так само ніхто з щиро віруючих християн за жодних умов не стане зрікатися Христа. Та й представники будь-якої іншої релігії воліють краще померти, ніж зрадити свою віру. Диявол не настільки дурний, щоб ставити питання руба, плодити мучеників за віру та піднімати у всіх країнах повстанський фурор. Найімовірніше, він діятиме, як завжди, підло, хитро та, що дуже важливо, аргументовано.
Питання про віру, мабуть, не ставитиметься
Цілком можливо, що йтиметься про речі, які до релігії не мають жодного стосунку. Що поганого в системі загальної безпеки, пов'язаної з прямим контролем та відстеженням дій будь-якої людини на планеті? Побоюватися надати свої біометричні дані та увійти до глобальної світової картотеки можуть лише потенційні чи реальні злочинці, які бояться викриття. А якщо ти чесна та законослухняна людина, то чого тобі хвилюватися? І «віра твоя тут ні до чого».
Звісно ж, найвагоміші аргументи також можуть стосуватися турботи про здоров'я та життя громадян Землі. Адже медичні проблеми також ніякого стосунку до релігії не мають. Тіло окремо, а душа окремо, тому для загального блага та безпеки потрібно дотримуватися вказівок згори, якщо вам не байдуже ваше життя. А навіть якщо байдуже, то ви все одно не маєте права ризикувати здоров'ям ваших співгромадян, тому до вас будуть застосовані заходи насильницьких дій.
Турбота про здоров'я, життя, безпеку – це ті безапеляційні та логічно обґрунтовані аргументи, за допомогою яких споруджуватимуться бараки царства антихриста. Тому, що боротьба за життя – це основний інстинкт і найнадійніший спосіб досягти необхідного результату. І, звісно ж, «до віри все це жодного стосунку не має». Напевно, цю фразу людство чутиме до самого кінця, доки всі зрозуміють, як же спритно їх обдурили, але буде пізно. Це станеться, коли медичні, комп'ютерні, цифрові, електронні способи та засоби «турботи про здоров'я, життя та безпеку людини» зіллються в монолітний, добре організований концтабір.
Але, швидше за все, багато хто з нас увійдуть до нього своїми ногами, «думаючи своєю головою» та здійснюючи, звичайно ж, «правильний вибір», який, ще раз повторимо, «до нашої віри жодного стосунку не має».
