Понтій Пілат та дружина його Клавдія – перша подружня пара святих?
Мало хто знає, що Клавдія Проскула, дружина Понтія Пілата, в Грецькій Церкві вшановується святою. І день пам’яті її святкується 9 листопада за новим стилем.
Якби наші парафіяни поїхали в паломницьку поїздку до Ефіопії, то, безперечно, були б дуже здивовані, побачивши в православному храмі цієї країни ікону мученика Понтія Пілата, зображеного разом зі своєю дружиною Клавдією. Традиція шанування цих людей існує там із давніх часів. А в історії Церкви це взагалі був перший випадок, коли одного дня святкували пам’ять сімейної пари. Згідно з переказами Ефіопської церкви, Понтія Пілата і його дружину стратили за відмову віддати належні почесті статуї імператора, коли вони вже обоє стали християнами.
Історія знає кілька варіантів, за яким розвивалося життя Понтія Пілата після смерті та воскресіння Христа. Згідно з одними джерелами, Пілат був засланий до Галії, де врешті-решт покінчив життя самогубством. Згідно з іншими, він був страчений за імператора Нерона. Є також переказ про те, що після страти Спасителя, побачивши страшні ознаки, які супроводжували Його смерть, Пілат і його дружина поринули у глибоку скорботу, а сам прокуратор був навернений у християнство своєю дружиною. Народні апокрифи розповідають про те, що гріх убивства Спасителя не давав спокою прокуратору ні вдень, ні вночі, і він сам шукав того, щоб згладити його кров’ю.
Як би там не було, але є досить багато серйозних підстав вважати, що Понтій Пілат все ж таки став християнином.
У фольклорі стародавньої Русі ходили легенди про те, що гріх Пілата був таким, що для нього неможливо було знайти належну відплату. Тому так і залишився Пілат вічним мандрівником на землі, не знаходячи себе спокою ні в житті, ні в смерті. М. Булгаков ці народні оповіді вирішив потім вплести в сюжет свого роману «Майстер і Маргарита».
Як би там не було, але є досить багато серйозних підстав вважати, що Понтій Пілат все ж таки став християнином. Відомий християнський письменник Тертуліан, який жив у другому столітті, в одному зі своїх творів згадував про те, що Пілат незабаром після страти Ісуса прийняв християнську віру і навіть намагався навернути до неї імператора Тіберія. Єпископ Іриней Ліонський згадує про ікону Христа, написану рукою самого Понтія Пілата. В одній із проповідей блаженний Августин говорить про Пілата, як про святого. Усі ці автори є першими спадкоємцями переказів Стародавньої Церкви.
Що стосується дружини Пілата, то не тільки ефіопська, а й коптська, і грецька церква вважають Клавдію мученицею з найдавніших часів. У різних текстах дружина Пілата називається або Клавдія, або Прокула, тому ці два імені об’єдналися в одне. Про те, що дружина Пілата стала християнкою, свідчать такі авторитетні письменники, як Афанасій Великий, блаженний Августин, Іоан Малала та інші.
Ім’я Клавдії, яке згадується у другому посланні до Тимофія (4:21), деякі тлумачі також пов’язують з ім’ям дружини Понтія Пілата. Засуджених до смерті знатних осіб нерідко замість страти відправляли на тривале заслання. Клавдія належала до роду Флавіїв, а це дім імператорів Веспасіана та Доміциана. Тому їй цілком могли замінити страту засланням, і таким чином вона ще могла послужити апостолам та їхнім учням.
У середні віки було написано чимало легенд про те, що відбувалося в сонному явленні дружини Пілата. На цю тему також написано чимало мальовничих полотен.
За однією з версій Клавдія в Єрусалимі познайомилася з сімейством начальника синагоги Іаїра і знаходила велике задоволення у спілкуванні з його дружиною Соломією та їхньою дванадцятирічною донькою Семідою. Отримавши звістку про її смерть і прийшовши на похорон, Клавдія стала свідком дива воскресіння дванадцятирічної дівчинки. Так відбулася зустріч дружини прокуратора із Христом.
Про всі ці події Євангеліє мовчить. У ньому ми читаємо лише про те, що дружина Пілата послала до свого чоловіка слугу, щоб той передав йому її слова: «Не роби нічого Праведникові Тому, тому що я нині у сні багато постраждала за Нього» (Мф. 27:19). Що це був за сон, як Клавдія постраждала за Христа, Євангелісти нам не пояснюють. В апокрифах згадувалася лише реакція юдейських первосвящеників на цю звістку: «Бачиш, не казали хіба тобі, що (Він) спокусник? Дивись – у цей сон твою дружину вкинув».
У середні віки було написано чимало легенд про те, що відбувалося в сонному явленні дружини Пілата. На цю тему також написано чимало мальовничих полотен. Є «Лист Клавдії Прокули до Фульвії», який відноситься до розряду християнських апокрифів. Звичайно, немає жодних доказів, що цей лист Клавдії є справжнім. У датуванні листа вчені так само не дійшли спільної думки. Деякі відносять його до часу правління Нерона.
Повний текст листа Клавдії можна знайти в Інтернеті. Потрібно сказати, що він сам по собі є дуже цікавим читанням, у якому, мабуть, є справжні відлуння подій, пов’язаних із життям та смертю Спасителя.
Сонне видіння описується у цьому листі так:
«У годину сну, щойно я схилила голову на подушку, як таємничі видіння опанували мою уяву. Я бачила Ісуса, бачила Його таким, як Соломія мені описувала Свого Бога: Обличчя Його блищало, як сонце, Він літав на крилах Херувимів – полум’яних виконавців Волі Його. Зупиняючись у хмарах, Він здавався готовим судити покоління народів, зібраних біля Його стоп. Помахом Своєї правиці Він відділяв добрих від злих; перші підносилися до Нього, сяючі вічною юністю і божественною красою, а другі – скидалися в безодню вогню. І Суддя вказував їм на рани, що покривали Його тіло, говорячи їм громовим голосом: Віддайте кров, яку Я пролив за вас! Тоді ці безбожні просили гори покрити їх, а землю, щоб вона поглинула їх. І відчували вони себе безсмертними для муки та безсмертними для розпачу. О, який сон, яке одкровення!»
Повний текст листа можна легко знайти в Інтернеті. Потрібно сказати, що він сам по собі є дуже цікавим читанням, у якому, мабуть, є справжні відлуння подій, пов’язаних із життям та смертю Спасителя.
Це все, що нам відомо про передання, пов’язане з життям Понтія Пілата та його дружини після смерті та воскресіння Господа. Довести справжність цього переказу ми не маємо можливості.
Звичайно ж, нашому цікавому розуму дуже хотілося б дізнатися про долі героїв Євангельських сюжетів. Як склалася подальша доля багатого юнака, який пішов від Христа засмученим, хананеянки та її дочки, зціленого гадаринського біснуватого та багатьох інших? Що це були за святі, які воскресли після смерті Христа і, вийшовши з трун після Його воскресіння, з’явилися багатьом? Куди вони потім пішли, і що з ними трапилося далі? Можливо, ми колись про це дізнаємося, а зараз нам необхідно зосередитися на головному. Святе Письмо і Передання Церкви у всій повноті відкривають перед нами єдине, що нам потрібно знати – як врятувати свою душу. Решта – не така вже й важлива.
