«Пікасо́»: як читати Біблію 2
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 18.
Час дії: 1992 рік
Місце дії: Київ
Діючі особи: отець Лавр, семінаристи.
…Йдемо далі. По-друге…
– По-третє, – поправили його.
– По-третє, Писання – це єдине ціле за своїм змістом і метою. Метою донести до нас ті життєво важливі істини, які допоможуть нам влаштувати богоугодне життя тут на землі і наслідувати Царство Небесне. З іншого боку, Біблія – це не підручник, в якому все було б розкладено по поличках у систематичному порядку. Біблія – це книга життя, книга історії, книга прикладів і фактів. Тому для того, щоб усвідомити справжнє вчення Писання про будь-який предмет, потрібно вивчити все Писання, де йдеться про нього. Інакше наше уявлення про такий предмет буде спотвореним і помилковим. Наприклад, найвизначніша подія у житті світу та кожної людини – Страшний суд. У Євангелії від Матфія міститься найповніший його опис.
Тут він знову заплющив очі та почав говорити з пам'яті:
– «Коли Син Людський прийде у Своїй славі і з Ним усі ангели, тоді Він сяде на престолі Своєї слави. Перед Ним будуть зібрані всі народи, і Він відокремить одних людей від інших, як пастух відокремлює овець від козлів. Вівець Він збере праворуч від Себе, а козлів – ліворуч. Тоді Цар скаже тим, хто праворуч: "Прийдіть до Мене, благословенні Моїм Батьком, отримаєте вашу спадщину – Царство, приготовлене вам ще від створення світу. Тому що Я був голодний, і ви нагодували Мене; Я хотів пити, і ви напоїли Мене, Я був мандрівником, і ви прихистили Мене; Я був голий, і ви одягли Мене; Я був хворий, і ви доглядали мене; Я був у в'язниці, і ви прийшли відвідати Мене". Тоді праведні скажуть: "Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували Тебе? Коли Ти хотів пити, і ми дали Тобі напитися? Коли ми бачили Тебе мандрівником і прихистили Тебе, чи бачили голим і одягли Тебе? Був у в'язниці й відвідали Тебе?" Цар їм відповість: "Говорю вам істину: те, що ви зробили одному з найменших Моїх братів, ви зробили Мені"», – він замовк, і деякий час так і стояв із прикритими очима.
– Отче Лавре, а ви що, все Писання напам'ять знаєте?
Питання залишилося без відповіді.
– Так от, браття… Знову ж таки, якщо ми висмикнемо з Писання тільки ось це місце, ми зробимо абсолютно неправильний, х-м… і, більше того, згубний висновок, що нам не потрібна віра, не потрібна молитва, не потрібна Церква, Причастя і так далі. Навіть не потрібно дотримуватися заповідей. Можна красти, блудити та напиватися. Адже тут не сказано, що Господь на Суді про це спитає. Потрібно тільки когось одягнути, погодувати та відвідати в лікарні. Все! Вхід до Царства Небесного нам забезпечений. Адже так само випливає з цього уривка?
А насправді, щоб зрозуміти, що буде на Страшному суді, треба досліджувати всі місця Біблії, де про це йдеться, прямо чи опосередковано. Це і «хто буде вірувати і хреститися, буде спасенний; а хто не буде вірувати, засуджений буде» , і «що слухає слово Моє і вірує у Того, Хто послав Мене, має життя вічне, і на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя» , і «боязливих і невірних, і поганих і вбивць, і любодеїв і чарівників, і ідолослужителів і всіх брехунів доля в озері, що горить вогнем і сіркою», і ще багато іншого.
Дуже багато єресей виникало через те, що єретики обирали з Писання якесь одне місце, ставили його на чільне місце і на ньому одному будували все своє вчення, не враховуючи інші свідчення про цей предмет. Єресь католицизму виникла на словах: «Ти є Петро, і на цьому камені будую церкву мою, і врата адова не здолають її». Ось вам помилка про верховенство папи римського. А слова: «Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця», стали основою єресі Філіокве. Протестантизм спіткнувся на словах апостола Павла: «Людина виправдовується вірою, незалежно від справ закону». Цей список можна продовжувати й продовжувати.
Знов-таки, Біблія – це єдине і цілісне Боже одкровення, і пізнавати його потрібно тільки так, в цілості та єдності.
Тут двері до класу бібліотеки відчинилися, і на порозі з'явився регент семінарського хору. Він підійшов під благословення до отця Лавра і щось сказав йому на вухо. Батько Лавр закивав, і регент сів на лавку поряд із першокурсниками, які шанобливо потіснилися.
– А тепер, браття, ми поговоримо про те, що нам відкриває Святе Письмо і про що воно мовчить чи говорить приховано. Головна тема Біблії – це домобудування нашого спасіння у Христі Ісусі, Господі нашому, – отець Лавр перехрестився. – Саме це вчення розкривається з усією можливою повнотою та у подробицях. Починаючи від гріхопадіння прабатьків і закінчуючи Страшним судом, Писання вчить нас тому, як людина може позбутися прокляття смерті і повернутися до Бога. І не лише повернутися, а й поєднатися з ним. «Нехай будуть усі одно, як Ти, Отче, у Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть у Нас єдині». Писання розповідає нам, як старозавітне людство чекало на Христа. Писання дає вказівки, як дізнатися про Христа, за якими ознаками. Писання говорить нам про те, як Христос своєю хресною смертю викупив нас від прокляття і вічної смерті. І, нарешті, як ми можемо засвоїти собі цей спасительний дар Христа. Дає нам вчення про таїнства, Церкву та богоугодне життя.
Знову ж таки, це те, що розкрито в Писанні найповніше і досконаліше. Все інше дається нам уривчасто, приховано або взагалі побіжно. Так вчення про Бога нам дано дуже приховано. Ми знаємо, що Бог є, що Він єдиний по суті і Троїчний в Особах. Але що це означає, насправді, ми не знаємо. Якщо не помиляюся, святий Максим Сповідник говорив, що існування Бога та існування нас, людей, це настільки різні існування, що не зовсім правильно позначати їх одним терміном. Ми знаємо, що у Христі з'єднані божественна та людська природа. Але як вони пов'язані, ми не знаємо. «Незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно», – так говорить нам про це Четвертий Вселенський собор. Але ці визначення – негативні, вони починаються з частки «не». А як «так», ми не знаємо. Тому, браття, треба благоговіти перед тими таємницями, які нам не вподобав відкрити Бог, не намагатися їх розкрити своїм убогим розумом, а смиренно і терпляче звершувати своє спасіння, до чого ми й покликані.
Також Бог нам не відкрив устрій світобудови. Ми знаємо, що Бог створив світ, але не знаємо, як. Бог створив світ із нічого, і Він створив світ своїм Словом, ось, власне, і все. Оповідь про шість днів творіння нам відкриває деякі деталі, але дуже сумнівно, щоб ми собі все це уявляли саме так, як воно відбувалося насправді. Як улаштовані небеса, світ ангельський ми знаємо ще менше. Є така приказка, що Писання вчить нас, як зійти на небо, але не розповідає, як влаштовано саме небо. Повірте, браття, що якби нам це було необхідно для спасіння, то Бог неодмінно відкрив би нам це.
Писання, можна сказати, стосується всіх питань: історичних, географічних, етнічних, соціальних… Питання про те, як поводитися в суспільстві та як виховувати дітей, як займатися торгівлею та багато іншого. Але все це побіжно, мимохідь. Як деякі уривчасті вказівки. Тому виправдовувати Писанням той чи інший політичний устрій чи якусь наукову теорію дуже нерозумно.
Також треба сказати про те, що у Писанні дуже часто використовуються порівняння та алегорії. Знову ж таки, оскільки людською мовою часто неможливо висловити те, що існує в духовному світі, на допомогу проходить алегорія. Тобто для того, щоб пояснити незрозуміле, береться якийсь приклад із знайомого життя. Так Господь називає потойбічні муки «геєною вогняною. Але слід знати, що так позначалася знайома Його слухачам долина Енномова, або долина Хінном, геєна, що знаходилася на південь від Єрусалиму, неподалік так званої «Сонячної брами». Там відбувалися язичницькі оргії за часів відступництва Ізраїлю. Там спалювалися трупи тварин, там постійно горів вогонь і був нестерпний сморід. І саме цей образ і взяв Господь, щоб дати нам зрозуміти всю нестерпність і жах пекельних мук.
Ісус Христос говорив: «Чому уподібнимо Царство Боже або якою притчею зобразимо його». Бачите, браття: уподібнимося. Тобто за допомогою видимого та відомого розповімо про невидиме та невідоме. З цього випливає, що ці притчі та алегорії не повинні нами сприйматися буквально у всіх своїх подробицях. Потрібно дивитися на основну думку, яку хоче донести до нас Господь. І якщо говориться, що «прийде ж Господній день, як таті вночі», то це не означає, що тут йдеться про злодійство. Цим просто виражається раптовість і непередбачуваність Другого пришестя.
Знову ж таки. Дуже часто у Старому Завіті про Бога говориться як про людину. У науці біблеїстиці це називається «антропоморфізм». Говориться про те, що Бог ходить, гнівається, кається, що в Нього є очі, вуха, руки та ноги. Це все не можна розуміти буквально. Це образи, в яких про Бога розповідалося народу, який розумів усе дуже примітивно, бо стояв на досить низькому щаблі розвитку. Знов-таки, це спроба словом передати невимовне і зобразити неймовірне.
Хтось вирішив посперечатися:
- Отче Лавре. Але якщо говорити, що написано одне, а під цим розуміється інше, то можна далеко піти. Тут, знаєте, такий може бути політ фантазії. Якщо сказати, що все алегорія, то можна трактувати як хочеш? Так виходить? Я думаю, що треба буквально все розуміти, як написано.
Отець Лавр нарешті розкрив Біблію і почав читати перші вірші книги Буття, які він точно знав напам'ять:
– «На початку створи Бог небо та землю. Земля ж була невидима і не влаштована, і темрява зверху безодні, і Дух Божий носився верхом води». Ну ось, давайте розуміти буквально. Вірш перший: створив Бог небо і землю... Вірш другий: незрозуміло звідки взялися ще три субстанції, які Бог не творив, знову ж таки, якщо розуміти буквально перший вірш. Це: темрява, безодня та вода. А над водою до того ж літав Дух Божий, зовсім незрозуміло навіщо. Адже Він і так всюдисущий. Куди Йому літати?
Усі засміялися, окрім отця Лавра.
– Але ти, братику, абсолютно правий у своєму занепокоєнні з приводу польоту фантазії. Звичайно ж, не можна допустити, щоб Святе Письмо трактувалося вільно, кому як заманеться. У цьому весь шлях до єресей і смерті душі. І саме Церква, як каже апостол Павло: «стовп і утвердження істини», дає нам єдине правильне розуміння того, що написано в Біблії. Але це не означає, що Церква пригнічує всяке інакомислення і здійснює тотальний диктат у всьому, що стосується розуміння Біблії. Усі необхідні для нашого спасіння істини вона фіксує у формі догматів і стверджує своїм непогрішимим авторитетом. Відступ від них згубний для душі людської. Але у багатьох другорядних питаннях допускаються і різночитання, і богословські суперечки, і різні трактування. До цього треба відноситися спокійно. А то ось бігають до мене семінаристи, що, мовляв, в одного святого отця написано так, а в іншого інакше. Знову ж таки, бувають і роздуми, і вони допустимі, якщо не стосуються догматів віри. Наприклад, такий ось епізод, – отець Лавр заплющив очі. – «Коли ж Він прийшов у дім, сліпі приступили до Нього. І сказав їм Ісус: Чи вірите ви, що Я можу це зробити? Вони кажуть Йому: їй, Господи! Тоді Він торкнувся їхніх очей і сказав: По вашій вірі нехай буде вам. І розплющились їхні очі; і Ісус суворо сказав їм: Дивіться, щоб ніхто не впізнав. А вони, вийшовши, розповіли про Нього по всій тій землі». Отож... Одні святі отці хвалять цих сліпих за те, що вони розголосили, а інші ганьблять. Але це питання не має принципового значення.
Отець Лавр замислився, потім зробив вдих, ніби мав намір продовжити, але передумав. Він глянув на годинник, скинув брови, знову зітхнув і сказав.
– Ось, браття, про все це треба пам'ятати, приступаючи до вивчення Святого Письма. І нехай допоможе нам у цьому Бог. Так, і до наступного нашого заняття прочитайте, будь ласка, перші три розділи книги Буття, а також «Розмови на шість днів» святителя Василія Великого. Помолимося.
Встали. Проспівали хором «Достойно єсть…»
– А тепер я попрошу залишитись першому курсу семінарії. Регент нашого хору проведе прослуховування і відбере здібних на клиросний послух.
У Миші завмерло серце. Як же він мріяв виявитися здатним!
Далі буде…
Перші дві книги серії «Пікасо» можна замовити на адресу [email protected]
