Про що говорив із Богом пророк Авакум
15 грудня Церква вшановує пам'ять пророка Авакума. Того самого Авакума, про якого співається в Пасхальному каноні: «На Божественній варті, богоглаголивий Авакум...».
Ми поступово наближаємося до Різдва Христового і в православному календарі все частіше можна побачити імена старозавітних пророків, пророцтва яких, в тій чи іншій мірі, говорять про прийдешнього в світ Спасителя.
Так, 15 грудня вшановується пам'ять пророка Авакума. Якщо навіть ми і не читали його невелику книгу, то ім'я його повинно бути нам точно відомо, як мінімум з ірмоса 4-ої пісні Пасхального канону: «На Божественній варті, богоглаголивій Авакум так стане з нами, і покаже світлоносного Ангела...». Взагалі для складання інших ірмосів 4-ї пісні досить часто використовуються слова з третьої, а частково другої, глав книги пророка Авакума.
Відомості, які нам відомі про пророка, вкрай обмежені, але деякі факти можна отримати з аналізу самого тексту книги пророка Авакума. Отже, за походженням пророк Авакум був з коліна Левіна і явно мав відношення до храмового богослужіння, а тому проповідував в Іудейському царстві. Як це часто буває, з характеру промов, які викривають зло сучасників пророка, можна визначити час його служіння.
Зі слів пророка, за гріхи Бог іудеїв, як знаряддя Свого покарання, обіцяє послати халдеїв. Виходячи з цього факту, дослідники вважають, що Авакум жив при нечестивому царі Іоакімі, що прийняли на себе управління державою після благочестивого Йосії. Сам же Йосія загинув у битві з фараоном Нехо II в битві біля знаменитого горба Меггіддо (звідки і пішла грецька назва Армаггедон, яке апостол Іоанн використовує в Апокаліпсисі (Об'явл. 16, 16)). Сталося це в 609 році. Таким чином, цар Єгояким спочатку був данником Єгипту, а після нападу Навуходоносора – Вавилона.
«Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка. Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим»
(Ав. 1, 3-4)
Перша і початок другої глав книги Авакума являють собою діалог пророка і Бога, де той скаржиться на вади свого народу, далі розкривається тема причин зла і страждань. Перші запитування пророка зберегли свою актуальність і сьогодні, так як він нарікає на те, що нечестивіше гноблять праведних. Більше того, вони ще й живуть непогано, на відміну від тих, хто зберігає вірність Богові: «Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка. Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим» (Ав. 1, 3-4).
Найбільше Авакума, як людину благочестиву, турбує той факт, що Навуходоносор розорить храм, глумиться над ним. Блаженний Ієронім Стридонський вказує, що пророк, у своїх душевних муках ще не знає, що золото очищається вогнем, а приблизно через століття нам стане відомо, що і три слуги вийшли з печі набагато чистішими, ніж вони були до цього (Дан. 3, 94).
Нехай і опосередковано, але дивно, що тема причин страждань і зла зачіпає в Старому Завіті у викладеному ключі. Ми ж пам'ятаємо, скільки душевних мук і терзань переніс праведний Іов, що не розуміє причини своїх бід. Для нього це було випробування, пройшовши через яке він вивищився над самим собою.
Атеїстичному, «матеріальному» розуму складно це зрозуміти, адже він повністю зациклений на матерії, для нього не стоїть питання ні сили, ні величі духу. Так, і Іов, і друзі пророка Даниїла, і сам Авакум, і багато інших страждальців, не проходячи послані їм випробування, залишилися б праведниками в очах Божих, але тоді вони не стали б тими, якими ми їх знаємо. Вони не стали б велетнями, лицарями духу. Вони не пройшли той шлях, який пройшли і не змогли провести по ньому нас. Без боротьби, без падінь і злетів, все було б «середненьке», як сказали б у Швеції: «Lagom», – досить і так: «Ніхто нікого не краще, ніхто нікого не гірше». Але якщо для життя в умовах порочного, загрузлого в гріх світу ця концепція, в якійсь мірі, прийнятна, то в вічності – це просто неможливо.
Все буття спочатку ієрархічно, а сама ієрархія побудована виключно на любові.
Все буття спочатку ієрархічно, а сама ієрархія побудована виключно на любові. Жити заради іншого, віддавати себе іншому можна тільки тоді, коли ти ставиш себе нижче за нього. Так, ти втрачаєш себе, але і тут же отримуєш оновленого себе, тому що є багато інших, які живуть вже заради тебе. У цій ієрархічності лицарі духу є і вчителями, і помічниками, і натхненниками на шляху нескінченного вдосконалення в Бозі. Ось чому так важливі страждання – це свого роду, «лакмусовий папірець», що показує хто є хто. Багато в чому саме завдяки їм і існує гострота життєвого вибору. В іншому ж випадку, навіть вічне блаженство перетворилося б безглузду і «дешеву» нагороду, що вручається всім і кожному.
Безсумнівно, викладені думки не вичерпують теми існування зла і страждань. Ми бачимо, що і пророк Авакум дивується, але в тому то й справа, що, як казав чудовий російський філософ Семен Франк, страждання не потрібно намагатися зрозуміти або пояснити, його потрібно перестраждати і тоді воно «відкриває себе не як безглузде зло, не як щось безумовно неварте, навіть не як ззовні накладена на нас кара, а, навпаки, як зцілення від зла і лиха, як бажане Богу, і в цьому сенсі вже сутнісно божественний зворотний шлях на батьківщину, до досконалості реальності».
Історія іудейського народу, багато в чому є демонстрацією практичної реалізації наведених слів. Всякий раз, випробування, послані Богом, роблять їх краще, повертають їх до справжнього Джерела благ, благословень і розради.
«Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?»
(Ав. 1, 13)
Виниклі у пророка питання і здивування не закінчуються. Його бентежить той факт, що халдеї, не дивлячись на те, що виступають у ролі знаряддя кари Божої, перевершують злочестивість самих іудеїв, тобто в результаті страждають більш праведні люди: «Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?» (Ав. 1, 13), – запитує Господа Авакум. Але Бог йому відповідає, що і самі халдеї також будуть покарані, адже «Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю. І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол» (Ав. 2, 4-5).
Покарання нечестивого спіткає не тільки у вічності, але ще і під час земного життя. Горе, говорить Авакуму Бог, тому, хто намагається збагатитися і тим самим убезпечити себе грабунком і пролиттям крові, бо "камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева" (Ав. 2, 11-12).
Здається, це відповідь на багато наших запитувань. Адже нам справді видається, що той, хто нахабніший, напористіший, горделивіший, цинічніший, той краще живе і пробирається по кар'єрних сходах, і заробляє більше. Але ми бачимо лише верхівку айсберга, яка ціна вже заплачена або ще буде заплачена за таке земне «щастя» – невідомо. Крім того, Бог і справді може скористатися злими людьми як Своїм знаряддям. Тут немає нічого поганого. Порочна людина вже невільна, вже раб гріха, а що виникле від її дій зло Господь може припинити або, як писав святитель Філарет Московський, направити до добрих наслідків.
Тому кожен раз нарікаючи на наших несправедливих правителів, начальників, колег чи родичів, коли нам буде здаватися, що несправедливість цього світу зашкалює, варто згадувати слова пророка Авакума, який до кінця другої глави своєї книги говорить про покарання різного роду негідників. Підсумок людського життя – це образ його смерті, і часто ніхто не бачить і не знає, як помирає нечестивець, що все своє свідоме життя грабував і вбивав інших.
Третя і заключна глава книги пророка Авакума являє собою молитву, в якій той просить Бога виконати все передбачене, але разом з тим в праведному гніві Своєму явити і милість.
До вже наведених словах: «Праведний своєю вірою живий буде», – можна побачити месіанське пророцтво про спасіння майбутніх поколінь християн через віру в Христа, але не просто за фактом її наявності або відсутності, а в тому випадку, якщо віра стане твердим керівником життя і всіх дій людини.
* * *
З невеликої за обсягом книги пророка Авакума можна вивести чимало цікавих тем, деяких ми частково торкнулися. Це зайвий раз підтверджує, що Старий Завіт цікаво читати, в ньому цікаво розбиратися, більше того, він зберігає свою актуальність і по сьогоднішній день.
