Шостопсалміє: антракт перед полієлеєм чи найважливіша частина утрені
Про шостопсалміє багатьом з нас відомо лише те, що в цей час гасять всі свічки і читають шість псалмів. Що ще важливо знати про цю частину служби?
28 жовтня Православна Церква вшановує пам'ять святителя Афанасія (Сахарова), сповідника, єпископа Ковровського. У святителя Афанасія є невелика стаття «Про шостопсалміє», на підставі якої ми і спробуємо розглянути зміст і значення всім нам начебто знайомої частини богослужіння.
Я написав «начебто знайомої» з тієї причини, що знайомство це часто номінальне. Більшість православних християн, на відміну, наприклад, від стихир або ексапостиларія, пізнають шостопсалміє в ході служби: всі чітко знають, що в цей час гасять свічки, деякі знають номери читаних псалмів. Ще дехто скаже, що за переказами час читання шостопсалмія дорівнює часу звершення Страшного Суду над людською душею (про це нижче). Але, мабуть, на цьому все. Сенс псалмів більшості народу незрозумілий і навіщо вони взагалі стоять на початку утрені, також неясно.
Шостопсалміє перетворилося для нас в якийсь «пролог», «перепочинок» в очікуванні полієлею. Власне кажучи, в цих міркуваннях я не самотня, адже і святитель Афанасій пише, що в його час деякі християни сприймали шостопсалміє частиною утрені, що не заслуговує уваги, а деякі і зовсім ставилися до нього як до антракту між «концертними» частинами всенічного бдіння. Люди навіть дозволяли собі вийти з храму, так би мовити, «на перекур» до початку полієлею. Природно, що ревного святителя не могло не зачіпати зазначене положення богослужбової дисципліни, в результаті чого, мабуть, і з'явилася його стаття, згадана нами вище.
Сьогодні ми не дозволяємо собі залишати храм під час читання шостопсалмія, де, навіть на інтуїтивному рівні, ми розуміємо, що відбувається щось важливе. Але що саме? Це питання залишається відкритим.
Коли форма важлива
Ми звикли, що в парафіяльних храмах шостопсалміє, як правило, читає паламар або читець – тобто особа без священного сану. Статут же наказує вчинення цього читання настоятелеві або комусь із старших кліриків. У монастирях шостопсалміє покладається читати настоятелю або священику старшому за хіротонією.
Шостопсалміє не можна читати тихо, невиразно, скоромовкою, так як все це сприяє лише одному – втраті сенсу. У храмі гасять свічки і вимикають світло саме для того, щоб молільників нічого не відволікало від уважного слухання псалмів.
Схематичність і наповненість
Псалми беруться зі всіх частин Псалтиря, а саме: 3, 37, 62, 87, 102, 142 – це вказує на давню чернечу традицію прочитувати весь Псалтир за ніч цілком. Зв'язок між ними не лише схематичний, але і смисловий. Кожен з перерахованих псалмів наповнений криком про богозалишеність у результаті дії гріха, наповнений покаянням і болем, пошуком захисту у Всевишнього, але також і надією на Його милосердя і всемогутність.
Тепер поставимо собі запитання: хто з нас переймався подібними почуттями під час читання шостопсалмія? А якщо цього немає, то виходить воно проходить не тільки повз наше серце, але і просто повз наші вуха.
«Коли говориться шостопсалміє...»
Слідом за святителем Афанасієм, звернемося до Типикону. У дев'ятій главі якого ми побачимо такі приписи: «Егда глаголется шестопсалмие, тогда подобает со вниманием слушанию прилежати: покаяния бо псалмы исполнены суть и умиления. Глаголем же сия псалмы со благоговением и со страхом Божиим, яко Самому Богу невидимо беседующе, и моляшеся о гресех наших». Ось і в 37-му псалмі цар Давид просить Бога в гніві не карати його, бо немає в ньому «цілого місця на тілі» і «спокою в кістках» (Пс. 37, 4), – і в іншому місці ми також чуємо покаянний плач, бачимо те саме почуття богозалишеності: «Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
8 На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене» (Пс. 87, 7-8).
Сорок дев'ята глава Типикону говорить нам, що шостопсалміє – це невидима бесіда з Богом. Знову ж таки, хто з нас під час його читання реально розмовляє з Богом? Розмовляє не просто своїми словами молитви, а саме словами псалмів. Я не раз стикався (та й сам раніше так робив) з тим, що люди, не розуміючи священних текстів на богослужінні, просто намагаються молитися хоча б Ісусовою молитвою. Це хороший, усвідомлений поклик душі, прагнення не відволікатися на сторонні, пусті думки, але разом з тим і певна ізоляція, дистанціювання від храмового богослужіння.
Шостопсалміє = Страшний суд?
У зазначеній главі Типикону пропонується скласти руки на грудях, схилити голову, опустити очі в підлогу і «сердечними очима» молитися «про гріхи наші, думаючи про смерть і майбутню муку, і життя вічне». Швидше за все, саме на підставі цих слів і виникло повір'я, що час читання шостопсалмія дорівнює часу Страшного Суду, хоча, ми всі, звичайно ж, розуміємо, що це не так. Нічого подібного ні в Священному Писанні, ні в Священному Переказі ми не виявимо.
З іншого ж боку, шостопсалміє все-таки наштовхує на роздуми про майбутнє пришестя Спасителя. Особлива значимість цієї частини утрені підкреслюється ще й тим зазначенням Типикону, що під час його читання забороняється кашляти і чхати. Тобто мова йде про те, щоб хворі люди в цей час залишали храм, щоб проявом своєї недуги не відволікати інших молільників.
Існує думка, що шостопсалміє, крім вже сказаного, символізує також стан людства до воплочення і втілення Сина Божого, тобто людства, що перебувало в мороку гріха. Але ця думка досить пізня і ніяк не співвідноситься ні з історією формування шостопсалмія, ні зі змістом читаних псалмів.
Історія формування
Як я вже сказав, спочатку існувала стародавня подвижницька традиція прочитувати весь Псалтир за ніч. Відомо, що під впливом цієї традиції деякі монастирі стали вводити спів по 75, 60, 50, 30, 20 і 18 псалмів. Поступово це число скоротилося до 12, а потім розділилася на дві шестірки, зрештою, залишилася одна шестірка.
Такі західні статути як Венедиктов, а слідом за ним і традиція Вірменської церкви, залишили лише 4 псалми (3, 62, 102 та 142). Таким чином, ми бачимо, що шостопсалміє спочатку не мало ніякого додаткового символізму, окрім того сенсу, який спочатку містився в самих піснях.
Моління, сповнене віри і надії
Про покаянні мотиви шостопсалмія я вже сказав, залишилося поговорити про ту неймовірну надію і сподівання на Бога, якими проникнута ця частина богослужіння.
Дуже хотілося б підкреслити, що надія ця пов'язана не тільки з упованням на Боже милосердя прощення гріхів, але і з вірою в те, що під час земних випробувань Господь ніколи не залишить свого вірного раба. Третій псалом цар Давид написав під час своєї втечі від власного сина Авесалома. Здавалося б, становище його дуже незавидне, абсолютно незрозуміло, що чекає його попереду, але він при цьому вигукує: «Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш! Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села. Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!» (Пс. 3, 4-7).
Шістдесят другий псалом був складений під час, знову ж таки, втечі Давида від переслідування Саулом. І тут ми бачимо неймовірні за красою і смисловою насиченістю слова: «Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних: що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму! Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене. Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі, нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою!» (Пс. 62, 7-11).
* * *
Тут наведені лише деякі україномовні витяги з шостопсалмія для того, щоб, хоча б частково, продемонструвати ті смисли, які більшість з нас, на жаль, втрачає або взагалі не бачить.
Я запрошую всіх до свідомого, вдумливого і молитовного занурення в дивовижне за своїм змістом шостопсалміє. Не варто лінуватися брати словники, переклади та тлумачення зазначених псалмів, адже тоді ця невелика частина утрені оживе і в думках, і в серцях наших.
