Притча: відлюдник і продавець. Про праведність, що досягнута неосудженням
Один святий чоловік пішов від людей в пустелю і славив Господа, підносячи йому молитви. Багато років прожив він відлюдником. Але якось його почало займати одне питання.
І ось звернувся пустельник до Господа з прохальною молитвою:
- Сподоби, Господи, пізнати людину, яка більше мене самого в благочесті і молитві досягла успіху.
Сподобив Господь і відкрив пустельнику:
- Живе в місті, поруч з житлом твоїм, один продавець овочів, який вельми Мені життям своїм праведним догодив.
Зібрався чернець в дорогу і в місто відправився. Прийшов на ринок і став людей торгових і перехожих розпитувати, де йому продавця овочів знайти. Вказали йому люди місце і порадили, щоб дивився він уважніше, бо продавець овочів той людина з себе зовсім непримітна.
Довго шукав пустельник продавця овочів і знайшов! І справді виявився він людиною непоказною і непомітною. Став його пустельник розпитувати, чим це він так Господу догодив.
- Людина я маленька, непримітна, – відповідає продавець овочів, – і гадки не маю, чим це я Господу догодити зумів!
- Гаразд, – каже пустельник, – а відомо тобі, чи благочестиві інші мешканці міста цього?
- Звичайно, благочестиві! – відповідає продавець овочів. – Не грішать, спасаються, Господу нашому догоджають...
Гаразд. Вирішив пустельник не здаватися і зрозуміти, чим це продавець овочів так Господу догодив. Став віддалік і дивиться, як той торгує. Бачить пустельник, що кошик із зеленню порожніє швидко, а ось монет у продавця овочів особливо і не додається. Просить він за свої труди трохи, а часто і так зелень віддає людям бідним і безпритульним.
Скоро кошик зовсім спорожнів, а пустельника продавець овочів в гості до себе покликав і нічліг запропонував. Пішли вони через все місто. Йшли повз двори багатих, там музика грала і люди веселилися. Йшли повз двори бідних, звідки тільки стогони і плач доносилися. Дійшли і до халупи продавця овочів.
Продавкць овочів зварив юшку із зелені, якою він на ринку торгує, і покликав пустельника за стіл.
- Чим же ти живеш? – запитав пустельник.
- Так ось, що вторгую, на те і живу, – відповів продавець овочів.
- Так це вся їжа твоя і є? – здивувався пустельник.
- Дякуючи Богу, – відповів продавець овочів, – який мене від щедрот своїх і живить.
- Як гадаєш, – запитав пустельник, – а інші люди теж Господу дякують?
- У місті нашому, – відповідає продавець овочів, – живуть люди добрі і благочестиві. І всі вони Господу нашому за щедрі дари Його дякують.
- А ось ми з тобою повз двір багатого проходили, - каже пустельник. – І музика там грала, і вино рікою лилося, і страв всяких багато було. Думаєш, і там Бога славлять?
- Звичайно, славлять! – відповідав продавець овочів. – Вони більше всіх і славлять, бо щедріше за інших Господь наш їх обдарував!
Після такої відповіді пустельнику стало абсолютно ясно, чому саме догодив цей незлобивий продавець овочів Господу.
