Притча: про сліпого і безногого
Одного разу прочани поспішали на свято у великий монастир. Серед них були сліпий і безногий, які з великими труднощами просувалися вперед, а раптом і зовсім зупинилися.
Посеред дороги протікав струмок. Містка через нього не було, але всюди лежали великі камені, за якими люди спритно перебиралися на інший берег. Що було робити? Безногий не міг переступати з каменя на камінь, а сліпий не бачив, куди поставити ногу.
Думали вони, думали, і нарешті, вирішили. Сліпий посадив безногого собі на плечі, замінивши йому собою відсутні ноги, а безногий вказував сліпому, куди йти, замінивши собою його очі. Так і переправилися вони через струмок і змогли продовжити шлях до монастиря.
Важко буває людині переправитися через зло і неправду до Божого, християнського життя. Але у нас все вийде, якщо ми будемо допомагати один одному, як ті сліпий і безногий.
