Притча: про ставлення людини до смерті
Йшов чоловік зі своєю сім'єю по пустелі. Уже змучені спрагою, побачили вони попереду колодязь і побігли до нього.
Але внутрішній голос сказав чоловікові, що вода в цьому колодязі отруєна. Однак він не звернув на це уваги і почав напувати водою свою дружину і дітей. Коли він дістав з колодязя останній черпак, щоб напитися самому, його рідні вже корчилися в передсмертних судорогах. Тоді він почав благати:
– Господи, спаси мою сім'ю, спаси моїх дітей і дружину! Жага виявилася сильнішою, і я проігнорував Твоє попередження.
– Я поверну тобі близьких, – відповів Господь, – якщо ти відповіси на одне Моє питання. Що є найнезбагненнішим в людині?
Довго думав подорожній, боявся відповісти невірно і, нарешті, сказав:
- Найнезбагненнішим в людині є те, що все своє життя вона бачить навколо себе смерть інших людей, але сама живе так, ніби ніколи не помре.
І Бог повернув життя його сім'ї.
