Повернення до життя і воскресіння мертвих: чи є різниця

Воскресіння Лазаря Чотириденного, яке Церква згадувала минулої суботи, а ще більше – воскресіння самого Господа нашого Ісуса Христа, прообразом якого і було повстання праведного Лазаря, змушують нас задуматися про дуже важливі питання: що ж таке – воскресіння, зустрічається воно де-небудь крім християнства і яке відношення має до кожного з нас особисто? Пропонуємо читачеві деякі міркування з цього приводу в матеріалі нашого постійного автора, Андрія Власова.

Різні значення слова «воскресіння» (дієслово «воскресати») зводяться до двох основних. Перше – це різка зміна напрямку течії часу, сонячний поворот назад або як би ми зараз сказали, перемотування назад, пожвавлення або оздоровлення. Це значення має на увазі що хтось або щось було живим (здоровим), потім померло (захворіло), а потім повернулося в своєму живому (здоровому) стані.

Друге значення слова «воскресіння» є похідним від слова «кресати», тобто кресати вогонь, виробляти, запалювати вогонь, ставати вогнем, вогненним, набувати іншої світовидної природи.

Фактів воскресіння померлих досить багато. Текст Біблії, Старого і Нового Завітів, містить описи таких випадків. Воскрешали померлих пророки Ілля та Єлисей, причому одного разу чоловік воскрес від дотику до кісток вже покійного пророка Єлисея. Господь Ісус Христос воскресив дочку Яіра, сина Наїнської вдови і чотириденного Лазаря. Книга Діянь оповідає про воскресіння Тавіфи апостолом Петром і Євтихія апостолом Павлом.

Церковний переказ також містить в собі безліч описів воскресіння мертвих починаючи від апостолів і закінчуючи святими наших днів. Наприклад, апостол Андрій Первозванний воскресив хлопчика в Амасії, юнака в Нікомидії, задушеного хлопчика в Солуні, там же сина проконсула Віріна і хлопчика, укушеного змією. У Патрах апостол Андрій воскресив дружину проконсула Лісбія, а також 40 осіб, які потонули під час бурі.

Воскрешали мертвих апостоли Петро, Іоанн Богослов, Філіп, Фома, Матфій і навіть, за словами святителя Іоанна Златоуста, Іуда Іскаріот.

Протягом перших століть християнства воскресіння померлих здійснювали такі святі як Ірина Македонська, Свята Євдокія, Харлампій Магнезійський, Свята Агнеса, Георгій Побідоносець, Пантелеймон Цілитель і багато інших. У більш пізніх століттях, це Яків Сирійський, Геласій Палестинський, Симеон Стовпник, Святий Бенедикт, Варсонофій Великий та інші. З прийняттям християнства, на Русі також стали з'являтися випадки воскресіння мертвих святими подвижниками. Померлих воскрешали Марк Печерський, Леонтій Ростовський, Сергій Радонезький, Кирило Білозерський, Варлаам Хутинський та інші. Практично у наш час свята блаженна Ксенія Петербурзька воскресила хлопчика, який потонув у Неві.

Іоанн Кронштадтський воскресив дитину, яка померла в утробі матері. Аристоклій Афонський воскресив дівчинку, яка померла по дорозі з Рязані до Москви, яку мати везла до старця для зцілення. Амфілохій Почаївський воскресив дівчинку, яка померла в дорозі, коли мати везла її здалеку до старця.

Також відомі численні випадки воскресіння померлих, що походили від святих ікон. Такими чудесами прославилися ікони Божої Матері Почаївська, Тульська, Тихвінська та інші.

Переказ католицького заходу також містить випадки воскресіння мертвих. Так описується, що воскрешали померлих Домінік Римський, Франциск Ассизький, Ісайя Бонер, Іоанн Гонсалез, Франциска Римська та інші.

Однак і в інших, нехристиянських релігіях ми також знаходимо описи воскресіння мертвих. Наприклад, в одному з текстів шенізма (китайської народної релігії) міститься розповідь про воскресіння з мертвих одного простолюдина, що сталося близько 300 року до Різдва Христового. У даосизмі описується чудесне повернення до життя одного даоського ченця на ім'я Кучу.

Але навіть і в нерелігійних джерелах можна знайти свідоцтва про воскресіння померлих. Часто просто в новинних стрічках міститися сучасні нам випадки воскресіння мертвих, описуваних як медичні факти. Деякі з них досить примітні.

Наприклад, в 2009 р. в Ізраїлі літній ізраїльтянин ожив після того, як бригада лікарів швидкої допомоги оформила свідоцтво про його смерть і зібралася відправити тіло в морг. В Індії чоловік, який загинув в автокатастрофі повернувся до життя прямо на столі патологоанатома перед розкриттям. А інший індієць почав дихати після 7 години, проведених в морзі. Йосип Гусь, 76-річний пасічник з Польщі, мало не опинився похованим заживо. Коли він уже лежав у труні родичі попросили зняти з нього ланцюжок і годинник на пам'ять. Людина, яка проводила ці маніпуляції, раптом відчулп пульс на його руці.

У всіх цих випадках медики констатували смерть і видавали відповідний документ, а в деяких проходило кілька днів з моменту смерті, тобто це не було реанімацією.

З медичної точки зору, смерть – це певний незворотний процес в головному мозку, який свідчить про його вмирання. Але, ймовірно, він не такий вже й незворотний, як вважає сучасна медицина.

Як це все пояснити? Мабуть, медицина ще далеко не все знає про смерть і можливості реанімації людини. З медичної точки зору, смерть – це певний незворотний процес в головному мозку, який свідчить про його вмирання. Але, ймовірно, він не такий вже й незворотний, як вважає сучасна медицина. Можливо протягом якогось часу, під впливом будь-яких причин вмирання мозку є зворотним. Та й історія медицини свідчить, що, то що раніше вважалося смертю, зараз вважається станом, коли хворий ще підлягає реанімації. Можливо в майбутньому будуть виявлені невідомі сьогодні механізми і причини повернення людини до життя.

У чому ж різниця між християнськими свідченнями про воскресіння мертвих і всіма іншими?

Перше – це те, що християнські святі воскрешали померлих благодаттю Божою і ні чим іншим. Христос сказав своїм учням, посилаючи їх на проповідь: «...хворих лікуйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, виганяйте демонів; даром отримали, даром віддавайте» (Мф. 10, 8). Подібне перерахування благодатних дарів наводить на думку, що воскресіння мертвих силою Христовою не є якимось вже зовсім небаченим дивом, а стоїть в одному ряду із зціленнями або вигнанням бісів. Можливо тому християнські свідоцтва про воскресення померлих набагато більш численніші, ніж нехристиянські або медичні.

Але тут перед нами постає цілком слушне запитання: а як можна відрізнити дію благодаті Божої від інших механізмів, адже видимий результат один і той же?

І тут друга відмінність: для християнських святих воскресіння померлих не було самоціллю. Вони робили це або для проповіді Христа серед невіруючих людей, або для того щоб наставити воскреслого на шлях покаяння і спасіння, а не для того, щоб повернути його до колишнього гріховного життя. У зв'язку з цим показова думка, яка висловлювалася деякими святими отцями: той, хто наверне грішника до покаяння, більше того, хто воскрешає померлих.

Всі випадки воскресіння мертвих, які наведені вище, мають одну спільну рису – вони мали місце через деякий нетривалий час після смерті, коли тіло ще не почало розкладатися і мало здатність знову повернутися до життя. Як вже було сказано, можливо існує невідомий ще нам механізм і деякий час, протягом якого душа людини, яка покинула тіло, може назад повернутися в нього і знову відновляться всі ті процеси життєдіяльності, які характерні для живих людей.

З Євангелія нам відомо два випадки воскресіння, які дещо не вписуються в загальну картину.

Перший випадок, це коли Господь наш Ісус Христос воскресив Лазаря, тіло якого в жаркому кліматі Палестини за чотири дні вже настільки розклалося і почало смердіти, що було явно не здатне повернутися знову до життєдіяльності. Але за словом Христовим Лазар воскрес, прожив потім ще більше 30 років і був єпископом на Кіпрі. Про другий випадок повідомляє нам Євангеліє від Матфія, що, коли Христос віддав Богові душу на Хресті «... Ісус знову заволав гучним голосом, віддав дух. І ось завіса у храмі розігралася надвоє, від верху до низу; і земля затряслася, і почали розпадатися скелі, і труни відкрилися, і повставало багато тіл спочилих святих, і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом» (Мф. 27, 51-53). Тут також йдеться про воскресіння людей, тіла яких вже повністю розклалися.

Але і ці два випадки воскресіння, і всі згадані раніше – це історія повернення людей у своє попереднє тіло, до колишнього способу фізичного існування. Повернення на деякий час знову до життя, після чого вони знову вмирали. Це воскресіння в першому значенні слова, коли людина повертається назад до життя. Всі ці випадки, незважаючи на їх неймовірність і дивовижність, для нас мають тільки повчальне значення і не більше того.

Воскресіння Господа Ісуса Христа – це явище зовсім іншого порядку. Воскресіння Христа не було для Нього поворотом часу назад, не було оживленням, не було поверненням душі назад в тлінну тілесну оболонку, як це ми бачимо у всіх інших випадках. Воскресіння Христа не було рухом назад в тіло, але рухом вперед до нового плану буття.

Це було саме те воскресіння, про яке можна сказати – «змінювати свою природу», «ставати вогнем або світлом».

Євангеліє говорить нам про те, що тіло Господа нашого Ісуса Христа залишилося саме Тілом Христовим, воно зберегло на собі рани від цвяхів і від удару списом, так що апостол Фома навіть зміг вкласти туди свою руку. І разом з тим тіло Христове стало зовсім іншим, воно набуло незвичайні властивості.

Тіло Ісуса Христа дивним чином покинуло свої похоронні пелени, які залишилися лежати нерозмотаними. Тіло Христове пройшло крізь тканину плащаниці як щось нематеріальне, як світло. Тіло Христове не потребувало того, щоб хтось відвалив від гробу каменя. Цей камінь був відправлений ангелами вже після воскресіння Христа для того, щоб жони мироносиці могли увійти до гробу. Христос був своїм учням «дверима зачинениит», але разом з тим міг приймати їжу і їв перед апостолами.

Ісус Христос воскрес для того, щоб уже не вмирати ніколи, він вознісся на небо і сів по правицю Бога Отця.

Святитель Кирило Олександрійський говорить: «Після воскресіння це було те саме Тіло, яке зазнавало страждань, але не мало більш в собі людських немочей. Стверджуємо, що воно не схильне було ні голоду, ні втомі, ні чомусь подібному, але вже нетлінне». Ісус Христос воскрес для того, щоб уже не вмирати ніколи, він вознісся на небо і сів по правицю Бога Отця.

І, крім самого факту воскресіння Христа, найважливішим для нас є те, що кожен з нас може долучитися саме до такого воскресіння з мертвих. До воскресіння в другому значенні цього слова – стати світлом, повернутися не в колишнє тіло, але перетворене, здатне до вічного життя з Богом і в Бозі.

У шостому розділі Євангелія від Іоанна ми читаємо, як Господь говорить: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має життя вічне і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6, 54). А в описі Таємної Вечері міститься вказівка на те, що учні Христові і їх наступники будуть священнодіяти Таїнство Причастя для всіх віруючих у Христа: «І, взявши хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, що за вас віддається; Це чиніть на спомин про Мене!» (Лк. 22, 19).

Свята Церква завжди і всюди сповідувала віру в те, що в Євхаристії віруючі причащаються справжніх Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. Причастя Святих Христових Таїн є наріжним каменем життя кожного християнина і Церкви в цілому.

У Посланні Патріархів Східно-Кафоличної Церкви про православну віру, яка була прийнята в 1723 р. говориться: «Віруємо, що всесвяте Таїнство Святої Євхаристії, <...> є таємниче заповідане Господом в ту ніч, в яку Він зрадив себе за життя світу. <...> Віруємо, що в цьому священнодійстві присутній Господь наш Ісус Христос не символічно, чи образно, не перенасиченням благодаті, як в інших таїнствах, не одним натхненням, як це деякі Отці говорили про хрещення, і не через проницання хліба <...> але істинно і дійсно, так що по освяченні хліба і вина хліб прелагається, пресуществляється, втілюється, перетворюється в справжє тіло Господа, яке народилося у Віфлеємі від Приснодіви, хрестилося в Йордані, постраждало, поховано, воскресло, піднесло, сидить праворуч Бога Отця, має з'явитися на хмарах небесних; а вино втілюється і пресуществляється в саму справжню кров Господа, яка під час страждання Його на хресті вилилася за життя світу».

*   *   *

Отже, ми бачимо, що існує два види воскресіння з мертвих. Одне воскресіння – це повернення до земного тлінного існування, до життя, яке все одно повинно буде так чи інакше закінчиться смертю. Випадки такого воскресіння досить часто й відомі не тільки в християнській традиції, а й в інших релігіях, а також і поза релігійного контексту. Другий же вид воскресіння – це воскресіння до життя вічного, до іншого плану буття, до іншої зміненої, обóженої людській природи – так, як воскрес Господь наш Ісус Христос. Участь саме в такому воскресіння пропонується всім людям.

Кожен з нас має можливість відгукнутися на заклик Господа: «Прийміть, споживайте» (Мф. 26:26), кожен має можливість піти шляхом обóження. І кожен повинен зробити свій вибір.