Чотириєвангеліє: що особливого в Євангелії, написаному апостолом Марком

Розглянувши основні відомості про Євангеліє від Марка, написане першим, звернемося тепер до другого.

Нагадаємо, що якщо ми підходимо до вивчення Святого Письма не як до простого читання перед сном, а як люди, які думають та щиро зацікавлені, то починати варто з розуміння того, що це за книги, хто їх написав, за яких обставин, з якою метою тощо. Це, загалом, доступні та прості відомості, які стануть доброю основою для подальшого ознайомлення з текстом.

Отже, апостол Марк носив ще єврейське ім'я Іоанн, про що згадується в Діяннях коли апостол Петро «прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося» (Діяння 12, 12). Як ми розуміємо, він не входив до числа Дванадцятьох і прославлений як апостол від Сімдесятьох.

Він не був постійним супутником Спасителя і став безпосереднім свідком лише останніх днів Його земного шляху.

Апостол Марк, швидше за все, говорить про себе, коли пише: «Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його. Але він, покривало покинувши, утік нагий» (Мк. 14, 51-52). Власне, цей невеликий епізод є лише в його Євангелії. Непокоїтися тим, що Марк не був прямим свідком більшості подій життя Христа, не варто, оскільки після П'ятидесятниці він стає учнем апостола Петра, зі слів якого й пише Євангеліє.

Про це, наприклад, говорять такі авторитети, як мученик Іустин Філософ та священномученик Іриней Ліонський. А ось Климент Олександрійський уточнює, що Євангеліє від Марка – це фактично проповідь Петра, зафіксована в тексті на прохання римських християн.

Не можна не згадати, що Марк був досить близьким і до апостола Павла. Він супроводжував його у Першій місіонерській подорожі разом зі своїм дядьком по матері – апостолом Варнавою. Однак, швидше за все не витримавши тягот шляху, в Пергії він відокремлюється і повертається в Єрусалим (Діяння 13, 13). Внаслідок цих подій відбулася суперечка між Павлом і Варнавою, оскільки перший не хотів брати Марка у свою Другу місіонерську подорож.

Якщо звернути увагу на зміст тексту в порівнянні з Євангелієм від Матвія, то можна побачити, що в ньому вже немає таких частих посилань на Старий Завіт.

З огляду на сказане стає очевидним, що писалося друге Євангеліє для християн з язичників. У ньому мало йдеться про зв'язок Христа зі старозавітними пророцтвами та прообразами, але при цьому зустрічаються латинські терміни, а дрібна єврейська грошова одиниця лепта порівнюється з римським кодрантом.

Тепер давайте трохи розкриємо спільні літературні риси Євангелія від Марка. Якщо ставитися до нього як до писемної пам'ятки періоду пізньої античності з точки зору грецької прози, то в ньому виявиться чимало стилістичних та граматичних неточностей. Цей факт вказує на те, що апостол Марк не проходив спеціальної риторської підготовки, а грецька мова не була для нього рідною, відповідно, його знання в галузі еллінської філології виявилися дещо обмеженими.

Папій Ієрапольський стосовно праці апостола Марка зазначає таке: «Він супроводжував Петра, який говорив у відповідності з обставинами, а не викладаючи слова Господа по порядку. Тому Марк анітрохи не згрішив у тому, що записав усе, як запам'ятав. Він дбав лише про одне: як не пропустити або не викривити нічого з того, що він чув».

Відмінною рисою стилю апостола Марка є динамічність. Розповідні речення він нерідко починає зі слова «одразу». Старанність євангеліста проявляється в його увазі до деталей.

У Марка можна дізнатися деякі подробиці подій, що відсутні в інших авторів.

Євангеліст, наприклад, уточнює, що перед тим, як Христос утихомирив бурю, Він не просто спав, а лежав на «подушці» (Мк. 4, 38); багатий юнак, перед тим, як спитати Спасителя, падає на коліна (Мк. 10, 17); а сліпий не просто підбігає, а скидає верхній одяг (Мк. 10, 50).

Залишилося сказати про датування Євангелія від Марка. Тут є дві версії. Перша каже, що написано воно було до 1-ї Іудейської війни, тобто до 66 року. Друга – що після руйнування Єрусалимського храму, тобто близько 70 року. На користь більш раннього варіанту свідчить проповідь апостола Петра в Римі, починаючи з 42–45 років, тоді як його мученицька смерть датується 64–67 роками. Друга версія підкріплюється словами апостола Марка про «гидоту спустошення» (Мк. 13, 14), які деякі дослідники пов'язують із руйнуванням храму.

Проте заради справедливості треба сказати, що цей вислів може мати й пророчий характер. Місцем складання Євангелія від Марка могли бути Рим або Олександрія. У цьому питанні немає точних даних, крім непрямих свідчень, які містяться в самому тексті.

Отже, хочеться сподіватися, що цей невеликий допис дозволить живіше поглянути на давно знайомий багатьом з нас євангельський текст.