Притча: Чому Бог не дав людині крил
У записках старця Силуана Афонського є одна цікава притча.
Один мисливець любив ходити в ліс і в поле за здобиччю.
Одного разу довго сходив він на високу гору, вистежуючи звіра, і, стомившись, сів на великому камені відпочити. Побачивши зграю птахів, що перелітають з однієї висоти на іншу, він став думати: «Чому Бог не дав крил людині, щоб могла вона літати?»
В цей час тим місцем проходив смиренний відлюдник, і, дізнавшись думки мисливця, сказав йому:
– Ось, ти думаєш, що Бог не дав тобі крил; але якщо тобі дати крила, то ти все одно не будеш задоволений і скажеш: «Крила мої слабкі, і я не можу з ними долетіти до неба, щоб побачити, що там є»; і якщо тобі буде дано такі сильні крила, щоб ти міг піднятися до неба, то й тоді ти будеш незадоволений і скажеш: «Я не розумію, що тут відбувається». І якщо тобі буде дано розум, то знову ти не будеш задоволений і скажеш: «Чому я не ангел?» І якщо тебе зроблять ангелом, то ти знову будеш незадоволений і скажеш: «Чому я не херувим?» І якщо ти станеш херувимом, то ти скажеш: «Чому Бог не дав мені керувати небом?» І якщо дано буде тобі керувати небом, то і тоді ти не задовольнишся і, як хтось інший, зухвало стягнеш більшого.
Тому завжди упокорюй себе і будь задоволений тим, що тобі дарується, і тоді будеш жити з Богом.
