Що незвичайного в житії святої Варвари?
Ми не знаємо, хто були люди, які принесли Слово Боже Варварі. Але серце Варвари гаряче відгукнулося на Благу Звістку – і дівчина стала християнкою.
Свята великомучениця Варвара народилася в сім'ї знатного язичника по імені Диоскор. Бажаючи зберегти свою неймовірно красиву дочку в чистоті і цнотливості, Діоскор побудував високу вежу, де і поселив Варвару.
Живучи у вежі, Варвара дивилась на красу земного світу, і її душу наповнювали захоплення і трепет перед тією силою, що створила небо і землю. Вона запитувала своїх служниць: «Хто створив це?» Ті відповідали: «Боги, ідоли яких стоять в будинку твого батька».
Чуючи це, Варвара дивувалася: «Як же ідоли, зроблені руками людськими, могли створити світ?»
Розмірковуючи так, вона поступово дійшла до думок про Єдиного Бога, Творця всього видимого і невидимого. Незабаром вона познайомилася з християнами, які повідали їй Євангеліє.
Ми не знаємо, хто були ці люди – можливо, хтось із її слуг. Серце Варвари, вже підготовлене до Євангелія вірою в Єдиного Творця, гаряче відгукнулося на Благу Звістку – і дівчина стала християнкою.
Одного разу Діоскор почав будувати лазню. Оглядаючи її, Варвара наказала будівельникам зробити три вікна і накреслила на мармурових плитах купальні хрест. Діоскор, дізнавшись про це, зажадав від дочки пояснень. Та відповіла, що три вікна символізують Святу Трійцю. Відповідь потрясла язичника і дико розлютила. Він жорстоко побив дочку і привіз її на суд до місцевого правителя.
Варвару виставили оголеною перед натовпом, потім піддали жорстоким тортурам. Її тіло шкребли сирими бичачими шкірками і розтирали рани власяницею. Вночі Варварі явився Христос і зцілив її. Вранці тортури продовжилися. Підвісивши дівчину, мучителі стругали її боки залізними кігтями, палили все тіло палаючими свічками, били молотом по голові. Потім правитель велів відрізати їй груди.
Найдивовижніше в історії Варвари те, що вона увірувала в Бога без проповіді!
Закривавлену, але не зламану мученицю зрештою стратив її власний батько, відрубавши їй голову. Незабаром сам Діоскор загинув від удару блискавки.
Згідно з однією з найпоширеніших версій житія Варвари її смерть настала в 306 році.
Найдивовижніше в історії Варвари те, що вона увірувала в Бога без проповіді! Можна сказати, що проповідником для неї явилася краса навколишнього світу. У богослов'ї цей шлях богопізнання називається «природним». Він визначений у Святому Письмі.
Звертаючись до язичників, апостол Павло говорив: «Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі» (Рим. 1, 19-20).
Як чудово: невидиме видиме! Через розгляд творіння Божого і роздуми про нього можна пізнати Господа. Це попереднє богопізнання Варвари стало основою для слухання Євангелія. Коли деякі християни сказали дівчині про Христа – вона без сумнівів прийняла слово істини.
Велична картина світу з часів Варвари не змінилася і нині також здатна викликати в людині релігійні почуття. Біблія відкриває нам, що Бог створював світ таким прекрасним для того, щоб через споглядання цієї краси людина переймалася благоговінням і трепетом перед Творцем.
Наприклад, в книзі Іова Бог, бажаючи налякати і упокорити охочого сперечатися з Ним Іова, каже йому:
«Де був ти, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило, коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу – за його пелюшки, і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, і сказав: "Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?" Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав місце її, щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж вони! І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? Чи для тебе відкриті були брами смертельної тіні? Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш все це! Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява – де її місце?» (Іов 38, 4-19)
Найголовніше, що Бог створив всю цю красу саме для нас! Грандіозність світобудови являє не тільки Божественну премудрість, але також і любов Бога до нас.
Златоуст, розмірковуючи про гармонійність творіння, говорив:
«Бог створив все не тільки для нашого вжитку, але й для того, щоб ми, бачачи велике багатство створінь Його, дивувалися могутності Творця, і могли зрозуміти, що все це з мудрістю і несказанною добротою створено для честі повинної з'явитися людини» (Бесіди на книгу Буття, VII, с. 55).
Святитель Феофан Затворник писав:
«Візьми сніжинку, візьми квітку, візьми крило комахи, візьми око – і стань розбирати, як все це влаштовано, і не надивишся премудрості цього влаштування. Подивися далі: билинка трави прикріплена до землі і рухатися не може, але вона знаходить потрібне собі коренем в землі і листям в повітрі і живе; маленька комаха на листку народжується, на листочку і вмирає, але тут же вона знаходить і все потрібне для свого життя; тварини народжуються слабкими дитинчатами, але матерям їхнім вкладена надзвичайна турбота про них, що не дає їм спокою, поки не виховають дітей. Хто оточив тварин такою піклувальністю? А про людину, як багато зустрічає вона піклування про себе, яке невідомо звідки виходить, що і говорити? Все це і подібне чи не є ясним зерцалом безмежної благості Божої?» (Тлум. на Рим. 1, 20)
Ми, прості віряни, знаємо, що всю цю красу Бог створив для нас, щоб ми хвалили Господа і пізнавали Його премудрість і Його любов до нас. Зоряне небо над головою, дивовижна природа навколо нас – це все подарунок Божий людині.
Багато вчених говорять про так званий «антропний принцип» існування Всесвіту: світобудова влаштована так, щоб в ній жила людина. Все у Всесвіті влаштовано «під людину» – всі її фізичні закони.
Так кажуть вчені. А ми, прості віряни, знаємо, що всю цю красу Бог створив для нас, щоб ми хвалили Господа і пізнавали Його премудрість і Його любов до нас. Зоряне небо над головою, дивовижна природа навколо нас – це все подарунок Божий людині.
Вражає краса ранкової зорі? – прослав Бога, людино! Полонять строкаті фарби заходу? – похвали Господа! Захоплений травневою грозою, запахом весняного дощу, співом птахів – благослови Творця, Який створив все це для тебе! Так, як зробила це свята Варвара.
Як сумно, що люди іноді так захоплюються картиною буття, але не знають, Кому сказати за це спасибі. Пишуть чудові картини з видами гір, морів, лісів – і не бувають вдячні Богу за навколишню красу. Співають пісні і пишуть вірші про природу – але не можуть підняти голову до неба і сказати: «Слава Тобі, Господи, слава Тобі!»
Ми ж, дивуючись величі Божого творіння, подякуємо Творцеві разом із згадуваною сьогодні великомученицею Варварою. Попросивши у неї молитов про спасіння наших душ, повторимо слідом за свт. Василем Великим:
«Прославимо найкращого Художника, який премудро і майстерно створив світ, і з краси видимого збагнемо Того, Хто перевершує всіх красою; з величі цих чуттєвих і обмежених тіл зробимо наведення про Нескінченного, превищого всякої величі, що за багатством Своєї сили перевершує всяке розуміння. Хоча і не знаємо природи створеного; але і те одне, що в сукупності підлягає нашим почуттям, настільки дивно, що найдієвішого розуму виявляється недостатньо для того, щоб пояснити, як слід, найменшу частину світу, і щоб віддати належну хвалу Творцеві, Якому слава, честь і держава на віки віків» (Шестоднев, I, с. 21).
