Притча: Не все за один раз
Не варто віддавати одному те, що призначене багатьом.
Одного разу один проповідник прийшов до залу, щоб звернутися до віруючих. Зал був порожній, якщо не рахувати молодого конюха, що сидів у першому ряду. Місіонер подумав про себе: «Чи повинен я говорити, чи ні?» І він зважився запитати у конюха:
– Окрім тебе тут нікого нема, як ти гадаєш, чи повинен я виголошувати проповідь, чи ні?
Конюх відповів:
– Пане, я проста людина, я в цьому нічого не розумію. Але коли я приходжу до стайні та бачу, що всі коні розбіглись, а залишився тільки один, я все одно даю йому поїсти.
Місіонер, взявши близько до серця ці слова, розпочав свою проповідь. Він говорив більше двох годин і, закінчивши, відчув на душі полегшення. Йому захотілося почути підтвердження, наскільки доброю була його промова. Він запитав:
– Як тобі сподобалась моя проповідь?
– Я вже сказав, що я проста людина і не дуже розумію все це. Але якщо я приходжу до стайні та бачу, що всі коні розбіглися, а залишився тільки один, я все одно його годую. Однак я не віддаю йому увесь корм, який призначений для всіх коней.
