Дорога до храму
Колись давно один мудрий пілігрим, що мандрував по різних землях, йшов повз чистого поля у напрямку до храму.
В полі він побачив трьох працюючих людей. В цій землі пілігрим ще ні з ким не зустрічався, і йому захотілось поговорити з цими людьми.
Пілігрим наблизився до трьох працівників і, бажаючи запропонувати свою допомогу, звернувся до того, який виглядав найбільш втомленим і, як здалося пілігриму, незадоволеним та навіть озлобленим. «Що Ви тут робите?» – запитав пілігрим. Перший працівник, весь забруднений і втомлений, з неприхованою злістю в голосі відповів: «Що, не бачиш, каміння ворочаю». Така відповідь здивувала та засмутила пілігрима, і тоді він звернувся до другого працівника з тим самим запитанням. Другий працівник на мить відволікся від своєї роботи і з байдужістю сказав: «Не бачиш хіба? Гроші заробляю!»
Пілігрим чомусь був незадоволений і такою відповіддю, а він, нагадаю, був мудрою людиною. Тоді він підійшов до третього працівника, щоб поставити те саме запитання. Третій працівник зупинився, відклав убік свій нехитрий інструмент, обтрусив руки, вклонився страннику і, піднявши очі до неба, тихо сказав: «Я тут будую дорогу до храму».