Скарб Чернігівської землі

Одним з унікальних історико-архітектурних місць України по праву та без перебільшення можна вважати Чернігівщину. Уся Чернігівська земля – це ілюстрація історії України від Русі до наших днів. Тут було написане знамените «Слово о полку Ігоревім», тут місце спочинку князя Олега Святославича, тут місця козацької слави, та місця новітньої історії України. Але найголовнішим скарбом Святої Чернігівської землі є її духовні надбання.

Історія

Зі всіх знаменитих Святих місць цього краю одним з найвизначніших є Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському. Про давність цього міста красномовно свідчить той факт що вік обителі майже такий, як хрещення Русі. У 989 році на місці майбутньої обителі зводиться Спаський собор, який, на жаль, не дожив до наших днів у первісному вигляді. Собор був копією П‘ятницької церкви у Чернігові. Так би і продовжували своє життя монастир і місто, якби не нашестя татар, які спустошили ці краї і з обителі зробили справжню пустку. Про це свідчить той факт, що до 16 сторіччя про обитель не було жодної документальної згадки. У 1604 році обитель була спустошена інтервентами Лжедимитрія 1-ого, навіть не дивлячись на те, що у свій час вона дала йому притулок та можливість читати і співати на кліросі із братією. Але замість обіцяної подяки ігумену і запевнення завжди пам'ятати надане йому в скрутну хвилину добро, Лжедмитрій, коли йшов на Москву, вщент зруйнував монастир. У 1618 році Сіверські землі відходять до Польщі, яка перетворює монастир на католицький, але після визвольної війни Б.Хмельницького у 1648 році історична правда знову відновилася.

Найбільшого свого розквіту монастир досяг при Чернігівському архієпископі Лазарю Барановичу. Під час правління архієпископа Лазаря у монастирі було відкрите духовне училище та перша друкарня на Лівобережній Україні. Розпочаті ним кардинальні архітектурні зміни завершуються при наступному настоятелі обителі, архімандриті Михаїлі Лежайському який доводить до завершення будівництво корпусів, камінних стін з вежами та Петропавлівської церкви з трапезною палатою. Далі розквіт обителі продовжився у настоятельство майбутнього Ростовського митрополита Димитрія Туптало. Після остаточного переміщення у Чернігів друкарні та єпархіального центра Преображенська обитель стає звичайним монастирем з звичним укладом чернечого життя.

Єкатерининська епоха повернула обителі значення єпархіального центру у 1785 році, коли була створена Глухівська та Новгород-Сіверська єпархія. На місці Древньоруського собору італійським архітектором Джакомо Кваренгі зводиться новий трипрестольний просторий соборний храм у стилі класицизм. На основі духовної школи, відкритої Лазарем Барановичем, була сформована Духовна Семінарія. Не дивлячись на розвиток обителі як духовно-проствітницького центру, при Єкатерині майже усі земельні угіддя відійшли у власність держави. Зі смертю імператриці синодом було скасовано єпархію. У 1890 році в монастирі діяло єпархіальне братство святителя Димитрія Ростовського яке взяло на себе міссію просвітництва та боротьби із розкольниками-старообрядцями.

У Радянські часи обитель була закрита однією із перших у 1918 році, але чернече життя тут продовжувалось до 1923 року. Братія монастиря розділила сумну долю післяреволюційного духовенства. Після ліквідації монастиря у головному соборі було розміщене зерносховище, у корпусах розташувались різні організації. Найбільшого руйнування монастир зазнав у роки німецької окупації, коли у ньому був розміщений концентраційний табір для військовополонених радянських офіцерів. Зліва від центрального входу в обитель стоїть пам‘ятний знак розстріляним полоненим, та знаходиться братська могила.

Сьогодення

Після проголошення незалежності України ремонтно-реставраційні роботи по відновленню обителі не проводились. Перші роботи почались у 1997-99 роках з нагоди 900-річчя Новгорода-Сіверського. Хід робіт контролював тодішній президент України Леонід Кучма, уродженець Чернігівщини. У 1999 році вперше після тривалої перерви у стінах обителі затеплилась лампада чернечої молитви. Зараз в обителі проживає дванадцять насельників, послух намісника монастиря несе архімандрит Никодим (Пустовгар).

Святині

Кожен храм, а тим паче обитель, має свої Святині та Святих Покровителів. Для Новгород-Сіверського монастиря головною Покровительницею є Пресвята Богородиця, два образи Якої знаходиться у монастирі – це «Спасительница утопаючих» Леньковська, та Новодворська ікони Пресвятої Богородиці. Перша із перелічених ікон явила своє заступництво на річці Десна. За вісім верст від Новгорода-Сіверського по Десні часто топились баржі та кораблі. Пресвята Богородиця дивним чином явила Свій образ на тому місці, після чого потоплення кораблів перестали там траплятися. Другим чтимим Образом є Новодворський, оригінал якого вийшов з під пензля святителя Петра, митрополита Київського, для Єлецького Успенського монастиря. Історія не вказує час, коли ікона потрапила у Спасівську обитель, але до революції 1917 року вона знаходилась у Новгороді-Сіверському. Нажаль, до нашого часу не вціліли оригінали цих обох Святинь, а зберігаються в обителі лишень чудотворні копії.

Свято

Донедавна пам‘ять обох ікон звершувалася 2 січня за новим стилем, але декілька років тому з благословення Чернігівського митрополита Амвросія пам‘ять Новодворської ікони звершується в обителі 7 вересня за новим стилем. Цього року обитель, як і декілька років поспіль, святкувала пам‘ять Новодворської ікони. Увечері братією обителі у священному сані та гостями-священносолужителями було відслужене всенічне бдіння, під час якого перед чудотворним образом був прочитаний акафіст, а у сам день свята – Божественна Літургія, за якою Його Високопреподобію отцю-наміснику співслужили братія обителі та гості із Чернігівської, Білоцерківської та Черкаської єпарій УПЦ, а також Австралійсько-Новозеландської єпархії РПЦЗ.