Дитяча книга про улюбленого святого
Кошман Надія. Радій, святий Миколає! / Переклад з російської
Світлани Кевбрин. - Київ: Літургія оглашенних, 2015. - 28с.
В час, коли християнський світ перебуває в очікуванні новорічно-різдвяних свят, які в більшості пов'язані з миготінням кольорових вогників, дитячим галасом, смаженою індичкою та глінтвейном, особливо важливо сказати про тих, хто насправді визначає атмосферу свята й готує нас до чергового народження Спасителя людства. Найперше це стосується святого Миколая, який у світській традиції переважно асоціюється лише з добрим дідусем, який приносить подарунки під подушку слухняним малюкам. Розповісти його справжню історію, не зруйнувавши при цьому віри у «чудо», вдалося українському кінорежисеру, сценаристу та письменниці, лауреату Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» 2012 року в номінації «Кіносценарії» (сценарій «Джульєтти», 2006) Надії Кошман, відомій православній аудиторії своєю співпрацею з протоієреєм Андрієм Ткачовим. Йдеться про нещодавній вихід у видавництві «Літургія Оглашенних» її дитячого оповідання «Радій, святий Миколає!» («Любимый святой Николай», 2015).
Авторка обрала свій улюблений малоформатний жанр і не розчарувала: перед нами дитяча версія історії Миколая Чудотворця у 8 ілюстрованих житійними іконами розділах, кожен з яких оживляє епізоди з життя святого чи історії тих, кому він допоміг. І цього разу дива творить не казковий, а цілком реальний «персонаж», на чому від початку наголошує письменниця. Однак, від цього книга не стає менш захоплюючою – вона лише вчить дитину тому, що святий Миколай – це зовсім інше, аніж світовий бренд Санта-Клаус чи пережиток радянського минулого Дід Мороз. Це не просто дідусь, в день вшанування якого ми обмінюємося традиційними «миколайчиками», а святий, який став таким, будучи «звичайною» людиною, яка понад усе любила Бога.
Шляхом становлення святості Миколая Чудотворця разом із письменницею проходить і маленький читач. Уважно дослухаючись до міркувань автора з приводу кожного з фрагментів, він вчиться любити знання, Слово Боже («наша головна книга», Євангеліє, – це «лист», надісланий нам від Бога) та Батьківщину. При чому, у правильній послідовності, адже патріотизму і служінню Богу на рідній землі навчив Миколая Сам Господь, повеліваючи святому повернутися з Палестини, в якій той мріяв служити Богу, додому: «Ти повинен служити народу, якщо хочеш служити Мені». Так дитина водночас «призвичаюється» до послуху, смирення перед Волею Божою, довіри Його Промислу і благородної відданості своїй Вітчизні.
Це книга, яка вчить звертатися до Бога в молитві і постійно творити маленькі «дива»: допомагати іншим, робити їх щасливими та рятувати «чужі», зневірені душі, які виснуть над прірвою. Бо саме так вчиняв «улюблений святий» – добрий, співчутливий і небайдужий до людського горя. Для кожного із нас він став доказовим прикладом того, що звуть «дієвою вірою», та показав, як власноруч можна творити «чудеса», адже диво – це «коли людина заради іншої людини наважується на небувалий вчинок, тому що любов і співчуття до іншого стають більшими, аніж страх за себе». Розповідаючи про виняткові, мужні подвиги святого, Надія Кошман пояснює своєму читачеві, що йти шляхом святого Миколая насправді просто: для цього достатньо творити маленькі радості та корисності для інших, віддаючи їм свою любов.
В цій книзі багато світла, щирості, тепла та надії, адже навчає вона простоти, відваги, «таємного» добра та любові – до ближнього і до Христа. Вона про те єдине, що дійсно має значення, – якою людиною/християнином стане кожен із нас. На окремих прикладах життя святого Миколая читач зрозуміє відносність матеріальних чи соціальних надбань («його одягнули в золотий архієпископський одяг, але він залишився таким же – скромним і добрим») та важливість сім’ї, в якій панують турбота, тепло і найбільше багатство – любов «один до одного». Так, батько святителя просив дитятка не для себе – «для дружини, щоб вона не засмучувалася», а матір мріяла про те, аби ще не народжений малюк успадкував «добру душу» її чоловіка. Письменниця не раз зверне увагу дитини на те, що любити – це не для себе, любити – це завжди віддавати, любити – це найперше для Іншого.
Розповівши про святого угодника Божого, Надія Кошман увиразнила те, що насправді важливо – віддавати своє серце іншому та прославляти Бога кожним своїм кроком. Чудотворець за життя, Миколай шукав можливостей проявляти любов в усьому, адже Той, поруч Кого постійно перебував святий, вчив саме цього. Навчається цьому й маленький читач, бо «любов ніколи не помирає»: «вона передається від батьків до дітей, від товариша до товариша, від одного вдячного серця до іншого». Святий Миколай, який за життя своїм мудрим служінням звеличував Бога через дієву та молитовну допомогу іншим, навіть після смерті продовжує переконувати у тому, що головне – це любов. При цьому не важливо, «переможець народів» ти чи звичайний хлопчик, який чекає подарунків у Різдвяну ніч: якщо буде бажання виявляти свою вдячність Христу, з чистим серцем та дитячою довірливістю самовіддано служити Йому, Господь підкаже, як це здійснити.
Приміром, розповісти про того, кому це вдалося, й зробити це так, аби надихнути людину наслідувати його шлях. Це цілком вдалося Надії Кошман, яку давно цікавлять «люди, які шукають дорогу до раю», й цього разу – в художній історії того, хто його таки знайшов. Тепер дорогою, яку пройшов святий Миколай, має нагоду йти кожен маленький читач, навчаючись при цьому милосердю, жертовності та любові. Втім, як і дорослий, позаяк оповідання Надії Кошман містить думки, які стануть в нагоді кожному, хто хоче, аби Господь став до нього ближчим і в його житті ставалися дива. Улюблений святий в цій історії прославляє Господа, а ми величаємо його: радій, святий Миколає!
Фото: видавництво "Літургія оглашенних"
