«Усі нещастя та лиха стаються з волі Божої»

Віруючі люди завжди замислювалися над значенням Промислу Божого, а в сьогоднішніх обставинах ця тема є більш ніж актуальною.

Напевно, у кожного з нас виникали питання на кшталт: А чому це сталося? Чому ця подія сталася в моєму житті? Що це означає і т.п. Коли в нашому житті все добре, все нас влаштовує, то й подібних питань не виникає. Все змінюється з початком скорбот і випробувань – відразу спливають усілякі подиви, і ми намагаємося «намацати» Божу волю, Його Промисл. Як мінімум, такий результат вже вартий того, щоб скорботи мали місце в нашому житті.

Але, правду сказати, універсальної відповіді на всі запитання немає, просто тому, що багато залежить від нашого особистого досвіду, духовного рівня та зусилля віри. На допомогу приходить Святе Письмо і творіння святих отців. Деякі праці справді бувають складними для сприйняття, але є й досить прості тексти, що дозволяють знайти багато відповідей. Одним із таких доступних церковних письменників є святитель Іоанн Тобольський, здобуття мощей якого Церква святкує 29 жовтня.

Маловір'я можна спокійно назвати головною причиною нашої нездатності покладатися на волю Божу. Хтось, можливо, скаже, що звучить це десь банально, але, якщо розібратися, то й сама вада банальна, у тому сенсі, що вона живе в нашій душі роками, і також роками нічого не змінюється, хай навіть ми регулярно молимося та відвідуємо богослужіння.

Як би ми цього не заперечували або хоч би як нам хотілося, а ми з вами все одно, певною мірою є продуктом сучасної епохи. На відміну від стародавньої людини, ми зовсім втратили здатність відчуття нематеріального виміру нашого світу, тому нам увесь час хочеться перестрахуватися матеріальними речами, навіть незважаючи на неодноразовий негативний досвід опори на них.

Просто запитаймо себе: чи знаходять реалізацію в нашому житті слова Христа: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує» (Мв. 6, 26), або в іншому місці: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано» (Мв. 10, 29-31).

Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано.» (Мв. 10, 29-31).

Скільки разів ми чули ці настанови в храмі на богослужінні або під час читання Святого Письма вдома, а де ж плоди? Святитель Іоанн, посилаючись на знамениту «Сповідь» блаженного Августина, показує, що банальність зазначених вище думок не втрачає своєї актуальності вже понад півтори тисячі років. Буває так, що змінити життя хочеться, і начебто все сам розумієш, а за фактом нічого не виходить. Так і Августин пише, що пов'язаний він своєю волею, яку ворог захопив і з якої зробив для нього ланцюг. Виходить якийсь глухий кут: для послуху волі Божій потрібне зусилля власної волі, а її вразив параліч.

Вихід із ситуації святитель Іоанн бачить в усуненні причин хвороби маловір'я, що склалася. Таких причин він означає три:

3. Непостійність бажань нашої волі.

Що ж це за зла навичка чи зла звичка? Ви помітили у собі деяке роздвоєння воль, коли одна воля диктує обирати тілесне, а інша – духовне? Частота вибору однієї зі сторін і формує злу або добру навичку. Боротися зі звичкою важко, але на розумовому рівні ми, як правило, завжди знаємо, як чинити краще, залишається тільки вжити, нехай і чимале, внутрішнє зусилля, щоб переломити ситуацію на добрий бік.

З нестачею терпіння, гадаю, і так усе досить ясно. Навіть у духовному житті нам, буває, хочеться швидких результатів, тоді як для їх отримання іноді потрібні роки напруженої праці, і це не кажучи вже про наше ремствування, гнів, роздратування, та й взагалі відсутність душевного світу. Уявіть, що вам потрібно начистити три самоскиди картоплі – на вас чекає монотонна і не дуже радісна робота, зате завдяки їй ви зможете нагодувати кілька сотень жебраків і отримати за цю нагороду від Господа. Може, воно того варте, щоб потерпіти?

«Як прикрощі гріховні окремої людини, так і мирські, зазвичай звані природними, лиха, як-то: голодування, посухи, морові пошесті тощо, часто не мають безпосереднього відношення до гріха приватної особи, відбуваються з волі Божої»

Простежте за тим, як змінюються ваші бажання протягом дня чи тижня, і ви побачите реалізацію третьої причини маловірності. Святитель Іоанн пише, що «змінністю нашої волі ми хочемо видалити від себе постійний наш смуток і зневіру, але цим же ще більше множимо їх, потрапляючи у велику скорботу, у більшу зневіру». Таким чином, як часто і в тілесному, так і в духовному житті потрібно чітко визначати для себе правильні, благодатні цілі та рухатися до них попри жодні перешкоди.

Коли ми навчимося бороти зазначені причини нашого маловір'я, тоді навчимося чути і слідувати Божій волі. За такого настрою багато бід, скорбот і випробувань перестануть бути такими тяжкими. Святитель Іоанн тут чітко позначає: «Як прикрощі гріховні окремої людини, так і мирські, зазвичай звані природними, лиха, як-то: голодування, посухи, морові пошесті тощо, часто не мають безпосереднього відношення до гріха приватної особи, відбуваються з волі Божої».

В даному випадку не потрібно намагатися шукати пояснення набутих випробувань, достатньо буде внутрішнього щирого прийняття того факту, що все, що сталося, відбулося через благословення або Господнє попущення. Ми не повинні і не можемо миритися зі злом, але воно є, і завжди буде присутнім у цьому світі до кінця часів. Біль і страждання стали наслідком гріха, однак Бог не залишив цього порочного світу. Він має добрий задум як щодо всього світу, так і щодо кожної окремої людини.

Господь завжди вірний Своєму задуму, а нам залишається лише почути Його та йти за Ним сміливо.