Примножувати хліб та рибу тепер буде новий світовий уряд
Як духовно вижити у світі, де головне бажання більшості – «їсти й насититися».
Євангельське читання цього недільного дня присвячене подіям чудесного насичення Христом п'ятьма хлібами та двома рибами п'яти тисяч людей. Саме це диво стало приводом, щоб спробувати схопити Христа і силою проголосити Його Царем Ізраїлю.
До чого ж призвело людство через 2 000 років бажання мати над собою царя, який його добре годуватиме?
Диктатура одного відсотка
З котрогось часу я помітив, що люди навколо мене живуть в аурі трьох домінуючих пристрастей:
- марної цікавості;
- тваринного страху за своє життя;
- гніву та ненависті на тих, хто становить загрозу.
Місцем, що множить страх, розпалює ненависть і задовольняє допитливість, стала нова цифрова реальність, яка проєктує на весь світ те, що має змушувати людство «правильно» думати, боятися, робити вибір, розуміти. Проєктор цей змонтували і запустили на моїх очах, протягом мого життя. Що це за люди, котрі змогли створити такі грандіозні речі?
Проявляти свою активність у світовому масштабі вони почали порівняно недавно, хоча їхня історія тягнеться в глибину століть, до епохи колоніалізму й далі. Їхня сила завжди була в грошах і в правильному в мирському розумінні вмінні ними користуватися. Вони фінансували революцію в Росії, а пізніше комуністичні та фашистські режими Європи. Згодом їм вдалося посилити свій контроль над західними країнами та зруйнувати імперію СРСР.
За останні 50 років крок за кроком, тихо, без особливого насильства ці люди змогли отримати повний контроль над усіма традиційними громадськими інститутами. Вдалося їм це тоді, коли вони повністю підкорили всю світову економіку й промисловість.
Весь світ погодився з тим, що гроші, які ці люди самі ж і друкуватимуть, стануть загальновизнаною світовою валютою. Так без війни, непомітно та нечутно, стався всесвітній переворот. Була встановлена диктатура 1% населення Землі над рештою людства. Сьогодні ці люди за допомогою глобальної фінансової системи контролюють ресурси всього світу.
Але й цього їм здалося замало. Тепер вони вирішили, що стануть «богами» на Землі. Самі будуть писати і складати історію людства. І найближчим часом збираються, за їхніми словами, модернізувати як саме людство, так і його біологічну природу, поставивши під свій контроль усе, що пов'язано з його життєдіяльністю.
Місце збирання
Прийшовши до тотальної влади над усім світом, у цієї еліти відпала потреба підтримувати світову економіку та фінансову систему в тому вигляді, в якому вона існувала до останнього часу. Їй потрібно зробити глобальний цифровий апгрейд. Цей процес модернізації й отримав на Всесвітньому економічному форумі назву «Велике перезавантаження» або «Четверта промислова революція».
Є приказка: генерали завжди готуються до минулої війни, а не до наступної. Суть у тому, що людина за звичкою продовжує мислити шаблонами, які засвоїла в минулому, не розуміючи, що відбувається в сьогоденні. На екрані світової історії сьогодні ми бачимо трансляцію епідемії коронавірусу, війну в Україні, потенційну загрозу третьої світової війни, голоду.
Але є припущення, що й епідемії, й війни зараз майструють в одному місці зборки, і проходять вони за спланованим слугами нової світової еліти сценарієм.
Сьогодні 1% населення за допомогою глобальної фінансової системи контролює ресурси з усього світу.
Війна на світовому екрані, як і раніше, виглядає як конфлікт між країнами та державами. Тільки національні уряди поступово перестають існувати як незалежні один від одного центри управління, зливаючись в єдине технократичне ціле і стаючи керованим інтерфейсом світової еліти.
Традиційні та звичні для нас поняття про демократію також сягають історичного минулого. Ми входимо до епохи диктатури нового світового порядку. У такій системі управління уряди держав уже не прийматимуть самостійних рішень, вони тільки здійснюватимуть те, що наказуватимуть їхні куратори. Та й сама система демократичних виборів матиме скоріше формальний характер, бо зовсім інші люди вирішуватимуть, хто цим народом керуватиме.
Страх та паніка гарантують покірність
Комусь це може здатися фантазією. Але якщо ви придивитеся до управлінської схеми нового світового порядку уважніше, то побачите, що незалежно від того, якою б конфронтацією не були ті чи інші країни, всі вони однаково слухняні «рекомендаціям» Світового економічного форуму, Міжнародного валютного фонду, Світової організації охорони здоров'я, працюючи в єдиній зв'язці із глобальною фінансовою системою тощо.
А молоді талановиті фахівці з американської інвестиційної компанії BlackRock та подібних структур часто працюють радниками та консультантами саме там, де приймають найважливіші ключові рішення.
Тут немає жодної теорії змови. Всю цю фінансову, політичну та економічну реальність докладно описали в книгах, наукових публікаціях, їй присвятили безліч доповідей на конференціях різного рівня. Її прославляли, планували та здійснювали вчені – загальновизнані впливові експерти у цих питаннях протягом щонайменше останніх 50 років.
Традиційні поняття про демократію сягають історичного минулого. Ми входимо в епоху диктатури нового світового порядку.
Щоб усе правильно працювало й людство не надумало якось брикатися, бунтувати, повставати і чинити опір, його треба лякати, до того ж не навмисне, а по-справжньому. Глобальне потепління, пандемія, війни, голод – все це створює в душах людей страх і паніку і гарантує абсолютну покірність тим, хто скаже, що тільки вони знають, як правильно вирішувати всі ці проблеми. А наша справа – слухати та слухатися.
Основний модератор та генератор почуттів, емоцій, думок та настроїв людства – світові ЗМІ та інтернет-мовлення. Велика частина населення земної кулі діє відповідно до того, що говорить голова ряду новин.
І лише мізерно малий відсоток людей намагається критично мислити, досліджувати, формувати власну незалежну думку. Але репресивний апарат та система соціальної диференціації легко справляються з непокірними. Основна ж частина орієнтується на штучно сформовану думку «більшості», щоби не виділятися. Решту вирішують захисні механізми людської психіки. Яку, до того ж, також збираються модернізувати за допомогою нових біомедичних та комп'ютерних технологій.
Що потрібно архітекторам війни
Масова бездумність, покірність умовним соціальним сигналам, втрата здатності самостійно розрізняти добро і зло – найважливіші ознаки кінця історії. ЗМІ видають в ефір у різних пропорціях правду, змішану з брехнею, домагаючись ефекту, заради якого створювали той чи інший рецепт інформаційної пропаганди. Розум тих, хто цій пропаганді вірить, уподібнюється лосю або зайцю, який біжить строго в напрямку світла фар.
Ідеологія – найважливіший компонент у системі управління, тому що старе, як світ, правило «розділяй і владарюй» ніколи не втратить своєї актуальності. Рецепт дуже простий. Заготовляємо дві (якщо потрібно, то й більше, залежно від кількості ворогувальних сторін) добре обґрунтованих «правди». Змішуємо разом, збиваємо, і – «бах»: іскри ненависті, злості, ворожнечі летять у різні боки. Кожен із прихильників тієї чи іншої «правди» свято вірить, що Бог саме на його боці.
Основний модератор та генератор почуттів, емоцій, думок та настроїв людства – світові ЗМІ та інтернет-мовлення.
Щоб війна успішно здійснювалася, її архітекторам необхідно максимально демонізувати ворогуючі сторони в очах одне одного. Це дуже важлива складова контрольованого конфлікту. Причому ця демонізація стосується не лише армій, а й народів. Для розпалювання ненависті хороші будь-які засоби, не виключаючи і т.зв. чорну пропаганду.
Люди, в якій країні вони не жили б і якої б національності не були, мало відрізняються один від одного. Ніхто не хоче війни та потрясінь, кожен хоче жити в стабільному благополучному суспільстві та мати гарантії безпеки та спокою.
Але одного бажання мало. Потрібно, щоб у душі було ще щось таке, що не дозволило б переступити через закони совісті, порушити заборони, дані від Бога. Тверді моральні основи, суворе дотримання Божих заповідей ніколи не дозволять людині виконувати злочинні накази, навіть якщо це буде вартувати їй самого життя.
Пряма дорога до раю
Але саме це в більшості людей забрали, виховуючи гедоніста суспільства споживачів. Середньостатистичний громадянин – зазвичай, світська людина, можливо, «віруюча у душі». Але її, як і всіх інших, турбують насамперед не питання сенсу життя, а потреби тіла. Більшість свого вільного часу вона дивиться на екран смартфона або комп'ютера, живучи половиною душі у віртуальному світі. Думає вона теж не про Бога і душу, а про гроші та здоров'я. Це тепер називається «жити, як усі».
Загальнолюдська маса людей, що «живуть, як усі», стала провідниковим середовищем, що забезпечує можливість здійснити кінцеву мету царювання світової еліти – побудувати новий світовий порядок. Він і є кінцевою метою подій, що з такою інтенсивністю розгортаються на наших очах.
Світ уже обрав свій шлях. Ті самі 99,9% будуть кричати «осанна» антихристові й щиро полюблять його «всім серцем, усією душею та всією міцністю своєю». Яким має бути їхній цар, людство вибрало ще тоді, коли захотіло звести Христа на трон не тому, що Він дав їм Нагірну проповідь, не тому, що говорив про любов і прощення, і навіть не тому, що зцілював недужих і воскресав померлих, а тому, що «вони їли й наситилися».
Що ж до непокірних, то світ, подібно до досвідченого хакера, намагатиметься зламати їхні захисні механізми душі. Тим, хто не піддався паніці, страху та збентеженню під час епідемії, тепер запропоновано заплутатися в сітях однієї з «правд», пустивши в свою душу ненависть та злість.
Єдиний спосіб духовно вижити – смиренно дотримуватися заповідей Євангелія й жити в злагоді з ними. Наприклад, сьогодні здається, що втілити в нашому житті заповідь про любов до ворогів практично неможливо. Але саме тому, через свою неймовірну складність для сьогодення, ця заповідь зможе відкрити перед християнином пряму дорогу до раю.
Потрібно також не забувати, що Воскресіння Христове вже зумовило остаточний підсумок як нинішньої війни, так і всіх воєн, які були чи ще відбуватимуться в історії людства. Справжньою вихідною точкою історії, яка дає правильне розуміння поточних подій та формує її філософію, є подія Воскресіння Христового. Воно є водночас не тільки сенсом, але й метою життя християнина. А все інше, що відбувається з нами у цьому світі, – лише засоби для її досягнення.
