Піст під час війни: постити чи не постити, ось у чому питання
Ніхто з нас не хотів війни. Але якщо вже, поза наших бажань, вона трапилася, то, подібно до посту, вона також може стати нам добрим учителем.
Петропавлівський піст, що почався, – цього року не тільки стандартний період спеки, городів, відпусток та відпочинку на берегах морів і річок, але час війни, що триває.
У дивний, страшний та складний час ми нині живемо. Частина православних християн, дякувати Богу, живе у відносно мирних умовах, а частина страждає від руйнівних бойових дій, тому й піст у кожного свій і трохи різний.
Не знаю, чи варто говорити очевидне, що якщо над головами літають ракети, а довкола гримотять вибухи, якщо є проблеми з продуктами і доводиться їсти те, що доставлено з гуманітарною допомогою, то про жодні суворі дотримання посту за «буквою» статуту й мови бути не може. Зовсім інша річ, якщо ми живемо у відносній безпеці, якщо споживаємо те, що хочемо, то жодні виправдання недотримання посту нас не виправдають. Тим більше, коли в країні війна, коли зовсім поруч страждають люди, ми повинні виявити бодай на краплину більше старанності у духовному житті.
Щоб наповнити чашу вщерть, важлива кожна крапля.
Це як збір великої суми на благодійність – кожна невелика окремо взята пожертва не зіграє значної ролі, але от їхня сукупність може врятувати чиєсь життя. Так і з нашими духовними зусиллями, можливо, вони навіть якось кардинально не змінять нашого внутрішнього стану, але якщо кожен стане хоч трохи старатися, то всі разом ми зможемо змінити світ навколо нас. А коли постанемо перед Богом з відповіддю, нам не буде соромно, що в період страждань наших ближніх, у період випробувань ми залишилися осторонь. Щоб наповнити чашу вщерть, важлива кожна крапля.
Недотримання продуктових обмежень за умов війни – це не просто не порушення посту з об'єктивних причин, але навіть його зберігання. Причому, якщо у мирних обставинах термін посту визначається статутом, то під час війни – її тривалістю, яка може бути, а часто буває, значно довшою за сорок днів. Вся річ у духовних плодах, які християнин отримує при правильному ставленні до того, що відбувається.
Вся річ у духовних плодах, які християнин отримує при правильному ставленні до того, що відбувається.
Візьмемо, наприклад, думку святого праведного Іоанна Кронштадтського. Пост він називає добрим учителем і вказує чотири речі, яким ми постом навчаємося:
1.Постувальник розуміє, як небагато насправді людині потрібно їжі та пиття, щоб підтримувати життєдіяльність свого організму. У пості легко побачити власну жадібність, адже ми їмо і п'ємо набагато більше, ніж потребує людська природа. І проблема тут не лише у кількості їжі, а й у її різноманітності. Згадайте, якою смачною здається варена картопля з олією у Великому пості. Ці ж плоди ми можемо роздивитися під час війни або в інших випробуваннях, оскільки обмеження тут накладаються без нашої волі, а тому часто відбувається й переосмислення цінностей.
2. Піст добре оголює всі наші слабкості, недоліки та немочі. Якщо людина приймає їх, а не займається самовиправданням, то душа її очищається. Очевидно, що й у скорботних обставинах люди проявляються такими, якими вони є насправді, без масок, замилювання очей та гри на публіку.
3. Наступний пункт випливає з попереднього. Виявивши слабкості, піст вказує на необхідність шукати допомоги, милості та спасіння у Бога. Як тут не згадати афоризм: «В окопах немає атеїстів». Це стосується не лише військових, а й усіх, кого торкнулася війна. Люди усвідомлюють своє безсилля проти страшного лиха та шукають заступництво й розраду у Того, Хто справді може захистити за будь-яких обставин.
4. Піст показує всю підступність і хитрість бісівських сил, яким ми служили, самі того до кінця не усвідомлюючи. Почавши постити і трудитися заради блаженної вічності з Богом, ми вириваємося з їхніх лап. Так само багато людей саме через стресові або навіть пограничні ситуації прийшли до Бога, здобули той Скарб, якого вони ніколи не здобули б в інших обставинах, тим самим розпочавши своє сходження в Царство Небесне.
Звісно, війна не всіх оздоровлює в духовному плані, хтось озлоблюється і лише посилює власний плачевний стан.
Звісно, війна не всіх оздоровлює в духовному плані, хтось озлоблюється і лише посилює власний плачевний стан. Але давайте будемо чесні і визнаємо, що через піст не всі стають праведнішими. Є ж християни, що пишаються своїми аскетичними досягненнями, пихато й гордо ставляться до оточуючих тощо.
Не є секретом, що чимало єретиків були крайніми аскетами і всі обмежувальні приписи дотримували іноді з більшою ревністю, ніж їхні опоненти – але це не врятувало їх. Сьогодні ми говоримо про добрі плоди посту і, хоч би як парадоксально це не звучало, про добрі плоди воєнних дій. Ніхто з нас їх не хотів. І дай Бог, щоб більше ніхто не страждав. Але якщо вже, поза наших бажань, трапилася війна, то, подібно до посту, вона також може стати хорошим учителем.
Не варто сильно оглядатися навколо, краще стежити за собою, щоб і піст, і всі складні обставини послужили нам на спасіння.
Ось такі у нас цього року пости – страшні, оскільки люди навколо гинуть, але по-своєму незвичайні. Не варто сильно оглядатися навколо, краще стежити за собою, щоб і піст, і всі складні обставини послужили нам на спасіння. А насамкінець хотілося б навести слова преподобного Іоанна Ліствичника, в яких кожен зможе виявити цілі та завдання на пост
«Піст є насильство єства, відкидання всього, що насолоджує смак, погашення тілесного розпалювання, винищення лукавих помислів, визволення від поганих сновидінь, чистота молитви, світило душі, зберігання розуму, винищення серцевої нечутливості, двері розчулення, зітхання смиренне, радісне сокрушення, утримання багатослівності, причина безмовності, страж слухняності, полегшення сну, здоров'я тіла, винуватець безпристрасності, розгрішення, ворота раю та небесна насолода».
