Як правильно підготуватися до Дня святих жон-мироносиць
У 3-тю Неділю після Пасхи Церква вшановує жон-мироносиць. Давайте спробуємо уважно підготуватися до свята цих відданих супутниць Христа і взагалі всіх християнок.
Починаючи розмову про жон-мироносиць, пропоную поговорити про християнське ставлення до жінки в принципі. Чому це важливо? Хоча б тому, що, за моїми власними спостереженнями, у повсякденному житті православних християн іноді доводиться спостерігати, як принижується роль жінки. Активне до місця й не до місця вживання чоловіками в церковних колах вирваної з контексту частини цитати з Євангелія про жінку, яка боїться чоловіка, нерідко призводить до дуже неприємних наслідків. Ви, до речі, знайдіть та прочитайте цю цитату всю. Відкриєте багато нового. Але не багато хто обтяжує себе цим. Вирвана з контексту частина – зручніше.
Інфантильні та егоїстичні чоловіки, яких, на жаль, стає дедалі більше, можуть здувати порошинки зі своїх авто, «геройствувати» в комп'ютерних іграх, «мужньо» попивати з друзями пивко до втрати людської подоби, роками пролежувати боки на дивані, але при цьому ні в що не ставити свою жінку. При потраплянні в православне середовище псевдомаскулінність таких персонажів лише зростає, місцями переходячи в деспотичність. Для цього достатньо підібрати відповідні місця зі Святого Письма, зручні цитати зі святих, частіше вживати їх наліво й направо, і все – тиран готовий.
Жінки здатні однією лише своєю присутністю стримувати, оберігати чоловіків від поганих вчинків.
Без жінок цей світ був би набагато нуднішим і безрадіснішим. Жінки здатні однією лише своєю присутністю стримувати, оберігати чоловіків від поганих вчинків. Свого часу мені довелося повчитися у звичайній школі, де є хлопчики та дівчатка, і в чоловічій гімназії, де були лише хлопці. І я можу порівнювати. Так от, присутність дівчаток значно утихомирювала наші пориви зі скоєння різного роду дурощів, не кажучи вже про бійки, які траплялися мало не щодня.
При нормальному вихованні наявність у полі зору дівчинки, дівчини чи жінки діє як форма чи хоча б класичний костюм – у ньому ти підбираєшся і не робиш тих вчинків, не почуваєшся вальяжно, немов у шортах, майці та шльопанцях. Наближаючись до Дня жон-мироносиць, хочеться окремо наголосити на позитивній ролі наших жінок. Я поділився своїми спостереженнями, але є думки святих, у яких отці Церкви жінок практично називають втіленням зла. Чому ж так?
Емоційність та чуттєвість, при правильному використанні, стають чудовими «органами» душі. Саме завдяки їм жінка глибше сприймає світ, проникає у таємниці життя, співпереживає.
Ось, наприклад, преподобний Нил Синайський пише: «Очі жінки – отруйна стріла, ранить душу і вливає в неї отруту; і що більше застаріває ця виразка, то більше ушкоджує». У святителя Ігнатія (Брянчанінова) знаходимо приблизно ту ж думку, тільки про обличчя: «Обличчя жінки – стріла люта: наносить виразку душі. Якщо хочеш бути чистим, тікай, як отрути, спілкування з жінкою». Додамо до цього, що преподобний Єфрем Сирин лукаву жінку називає сугубим злом, нестерпною твариною та неприборкливим звіром.
Після подібних слів можна сказати, що хоча б у День жон-мироносиць не варто таке писати. Можливо й так, однак позначені думки святих я навів не для того, щоб образити, але, навпаки, щоб похвалити. Скажете, що якась дивна в мене вийшла похвала? Тоді «стежте за руками».
Усім нам відома пресловута різниця між чоловіками і жінками, що виражається іноді в анекдотичних ситуаціях. Вся річ у тому, що ми справді сильно відрізняємося одне від одного. Узагальнено кажучи, чоловіки більше звикли керуватися розумом, все обмірковувати, робити висновки і лише потім щось робити. Або не робити. Жінки ж діють імпульсивно, інтуїтивно, для них головніше почуття, відчуття – це та частина людської природи, яка в образі «ребра» (Буття 2, 22) була відібрана в Адама та з якої створена жінка. Емоційність та чуттєвість, при правильному використанні, стають чудовими «органами» душі. Саме завдяки їм жінка глибше сприймає світ, проникає у таємниці життя, співпереживає.
У День пам'яті жон-мироносиць ми говоримо про християнок, про жінок, які всіма силами прагнуть добра. У цьому прагненні нам, чоловікам, є чому повчитися у тих, кого ми називаємо «слабкою статтю».
Там, де чоловік двадцять разів подумає, все зважить, жінка може бути готова віддатись повністю й неоглядки. Тому й у питаннях віри, у взаєминах з Богом, Який зберігає людську свободу і нікому не нав'язується «блискучими блискавками та голосом з Небес», жінки виявляють більшу ревність. Проте у цієї медалі є й інший, чорний бік – про неї й попереджають святі. Якщо жінка когось зненавидить, озлобиться, захоче спокусити, якщо дасть волю порокам, то навіть найміцніші чоловіки перед нею можуть не встояти.
Завдяки емоційності та чуттєвості амплітуда між полюсами добра і зла у жінок набагато більша, ніж у чоловіків. Жінка може бути як сугубим злом, так і найсвітлішим добром. У День пам'яті жон-мироносиць ми говоримо про християнок, про жінок, які всіма силами прагнуть добра. У цьому прагненні нам, чоловікам, є чому повчитися у тих, кого ми називаємо «слабкою статтю».
У наших храмах більше жінок, храми наші прибрані та прикрашені жіночими руками. Ми можемо спокійно піти на роботу, в рейс чи на війну, знаючи, що за нас молитимуться наші матері та сестри, наші дружини та дочки.
Можливо, вони слабші фізично, але не слабші душею. У наших храмах більше жінок, храми наші прибрані та прикрашені жіночими руками. Ми можемо спокійно піти на роботу, в рейс чи на війну, знаючи, що за нас молитимуться наші матері та сестри, наші дружини та дочки. Жінки звершують той «звичайний» подвиг, про який не пишуть у ЗМІ, який не обговорюють у компаніях, але без якого все було б зовсім інакше і набагато безрадісніше. Заради справедливості згадаємо слова преподобного Іоанна Ліствичника, що бувають жінки такої незвичайної краси, що від її споглядання спалахує любов до Бога і проливаються джерела сліз.
З квітами, подарунками та привітаннями, гадаю, кожен сам розбереться. У День жон-мироносиць мені хотілося б закликати всіх чоловіків цінувати наших жінок, цінувати не лише кілька разів на рік на свята, а й щодня.
Давайте прислухатися до наших жінок, можливо, іноді та, як нам здається, повна нісенітниця, що вони несуть, є набагато глибшим розумінням ситуації, якого ми й самі дійдемо, але лише пробираючись через нетрі власних розумових доводів та сумнівів. Мабуть, жінки знають коротший шлях до вірного.
Нехай подвиг святих жінок стане для нас прикладом ревності, якої нам так часто не вистачає!
