Змінити себе через Великдень
Великдень – це вічне торжество Життя. Великдень тому і називається Святом свят, тому що це свято перемоги життя над смертю, над безвихіддю, над безоднею пекла.
Я стояв біля ліжка померлої в день Входу Господнього до Єрусалиму і думав: «Головне, що ми любимо – це життя. Життя своє та близьких. Навіщо ми лікуємось? – щоб жити, щоб бути здоровими. Навіщо вчимося? – щоб жити освіченими. Навіщо працюємо? – щоб жити забезпечено. У центрі світобудови стоїть життя: планети, світового океану та материків. Всі праці, усі устремління людини, вся світова економіка – все працює для життя. Все працює проти смерті. Для того, щоб відтягнути її якнайдалі від людини…але все зрештою дарма».
Тепер Великдень, і я так само думаю про це. Адже людство досі не має ліків від фізичної смерті. Мало того – цих ліків ніколи не буде. Крім тієї Їжі безсмертя, яку нам пропонує Христос. Думки стають світлішими, коли думаєш через призму Великодня.
Ісус – «пророк із Назарета», як Його називали сучасники, був розіп'ятий на хресті і помер, але третього дня Він переміг смерть і воскрес із мертвих. Він Бог і Владика втілений називав Себе «Воскресіння та Життя». Імена нашого Бога з дня Великодня – це ім'я Життя та ім'я Воскресіння.
Свято Життя – це Великдень. Воно тому і називається Свято свят, тому що це свято перемоги життя над смертю, над безвихіддю, над безоднею пекла.
Усі, хто був, є і буде, отримали від Нього у подарунок велике Воскресіння.
Але чому Воскресіння Христове таке важливе конкретно для мене, що живе в Києві, Одесі, Харкові чи Львові?
Тому що в труні Іосифа Аримафейського воскрес Зачаток природи людської, зійшов перший паросток всього поля людського. Як одна чаїнка фарбує всю склянку окропу, як ложка цукру розчиняється у всьому обсязі води. Так і дріжджі Христового Воскресіння заквасили все тісто людства. Усі, хто був, є і буде, отримали від Нього у подарунок велике Воскресіння.
Вся історія людства відтепер поділяється на «до» та «після». «Відтоді на землю прийшло щастя», – так можна сказати про Христове Воскресіння.
«До» на землі царював диявол, був князем цього світу, йому поклонялися, служачи гріху, і вінком усім справам людським була смерть. Страшна безвихідь, зів'ялі квіти швидкоплинної радості. Загнилі підвалини найкращої історії імперії Риму вражали своїм цинізмом. Здавалося, світ котиться у прірву при всьому своєму зовнішньому блиску. Смерть і час панували землі. Така картина виникає, коли читаєш історію того часу.
Але гріхи прощені Жертвою Сина Божого. «Він узяв на Себе наші гріхи, ранами Його ми зцілилися». У цей час стався переворот світової історії, почалася історія під знаком «після» Христового Воскресіння.
Смерть більше не владика. Ми вже не вмираємо, а засинаємо і переходимо в Життя вічне, до Бога, святих та ангелів.
«Диявол був уражений у главу хрестом. Він тепер такий дракон, – пише святитель Інокентій Херсонський, – на якого, за словами пророка, безпечно може накладати руку і мале дитя (Іс. 11; 8), – немовля у Христі. Якщо він і в нас не матиме нічого свого, як не мав нічого свого у нашому Спасителі» (Ів. 14; 30).
Христос Воскрес! Людська природа, тобто наше єство відновлено. Ми отримали ліки від гріха. Проти смертних людських тіл і крові ми маємо безсмертну Плоть і Кров Спаса. Проти гріха – милосердя Боже. Проти Сатани – Хрест.
Смерть більше не владика. Святитель Миколай Сербський в одній із великодніх проповідей казав, що смерть до Смерті Христової була, як жахлива пожежа, а після Його Воскресіння стала, мов тиха свічка. Ми вже не вмираємо, а засинаємо і переходимо в Життя вічне, до Бога, святих та ангелів.
Після всього, що зробив для нас Господь Своєю Смертю і Воскресінням, не можна не вірити Його Євангелію, не можна не дотримуватися Його заповідей. Наше спасіння залежить від нас, від нашої вірності Спасителю та Його Божественному вченню. «Царські двері відчинені, Престол благодаті видно всім: це запрошення додому, поклик на вечерю!»
Наше спасіння залежить від нас, від нашої вірності Спасителю та Його Божественному вченню. «Царські двері відчинені, Престол благодаті видно всім: це запрошення додому, поклик на вечерю!»
Ми досягнемо, неодмінно всі ми досягнемо цього бенкету на Небі, якщо докладемо зусиль тут на землі. Перед Великоднем у нас Великий піст. Тут ми упокорюємося, віддаляємося від зла, каємося в гріхах. І тоді приходить свято Великодня. Жити треба саме в такій величезній боротьбі, щоб досягти Великодня на Небі. Де Христа побачимо обличчям до Обличчя.
У дитинстві я постійно чув слова від прабабусі та мами: «Це життя підготовка до вічності». І справді, якщо піст – підготовка до Великодня, то життя – підготовка до Великого Воскресіння всіх померлих, де вже не буде сліз та праці у поті чола.
В одній із проповідей у дивовижній книзі «Світла Седмиця», яку сучасники називали «світлою, як діамант», святитель Інокентій пише: «Хто може тепер для вірних рабів Господа зачинити двері вічні, які відчинив Він? Хто може викрасти нас із рук Його – Всемогутнього? (Ів. 10:28). Хіба мало ціни сплачено за нас? Хіба не вся кров пролита на хресті? Чи не весь дух відданий Батькові? Тепер не тільки любов, сама слава Спасителя нашого вимагає, щоб ми були врятовані. Правда, що в нас, як і в Нього, багато злісних і сильних ворогів: але на Голгофі виснажені і попрані всі сили пекла; і нам, за допомогою благодаті, залишається тепер не так боротися з ворогами, як переслідувати їх, уражених, і збирати плоди перемоги».
Ми досягнемо, неодмінно всі ми досягнемо цього бенкету на Небі, якщо докладемо зусиль тут на землі.
Так, слава нашого Царя вимагає, щоб ми були переможцями з Ним. Тепер все наше життя проходить під знаком Його Воскресіння. Всі наші молитви посилюються Кров'ю Христовою, всі наші прохання – Його Любов'ю, всі наші подвиги – Його Воскресінням. Підтвердження цьому – слова з молитви святителя Амвросія Медіоланського, яку читають священники перед Євхаристією. Ми молимо Христа через Його Кров і Його Любов сподобити нас приступити до звершення літургії: «Архиерею Истинный Иисусе Христе принесый Себе на олтаре крестном Жертву чисту…Молю через кровь Твою честную, велию спасения нашего цену, молю через сию неисповедимую любовь, еюже нас недостойных возлюбил еси, яко омыл еси нас Кровию Твоею…».
Хрест Христовий і Його Воскресіння посилили нас небаченим чином! У хрещенні ми стали богоподібними. Хрещені ми в «смерть і воскресіння Христа нашого Бога». У хрещенні ми «у Христа облачилися, у Христа одягнулися». Одяг – це те, що захищає, гріє, вирізняє. Так і во Христі ми під Його захистом. Тепер смерть, як найстрашніше, – це перехід під Його крило, це тимчасова розлука з тілом до дня Воскресіння. У Христі ми зігріті Його благодаттю, Його теплом та спокоєм.
«Де скорбота, туди поспішає і Лікар», – переказ приписує ці слова Христу. У Христі ми повинні відрізнятися – як одяг лікаря відрізняє його від пожежника, так життя християнина, який вірує в Христову перемогу над пеклом та смертю, має відрізнятися від життя людини невіруючої. Христос піднявся на небо і сидить праворуч Бога Отця, у Його Славі, Він все бачить і чує. Все знає та допомагає тим, хто шукає Його. Христос повернеться і шукатиме тих, хто чекав на Нього і вірив у Його Воскресіння.
Одного разу задовго до Різдва Христового пророк Мойсей зійшов на гору Синай отримувати Закон Божий і затримався там. Народ, бачачи, що пророк зволікає, подумав: «Може, вже й не повернеться» і вилив собі ідола для того, щоб жити, як хочеться. Але Мойсей повернувся й мечами Левитів відібрав життя у відступників. Хай не буде цього з нами, коли Христос повернеться судити живих і мертвих.
Не будемо поклонятися тільцям, а послужимо Істинному Богу, який подарував нам Життя та вирвав нас із лап смерті.
