Благовіщення: свято, з якого все почалося
Свято Благовіщення посідає особливе місце у серці кожного православного християнина. Продовжується піст, але в ньому вже відчувається подих Великодня, що наближається.
Про саму урочистість вже багато сказано та написано, але, на жаль, нас усе це цікавить не надто. Так, ми добре знаємо сюжет Благовіщення Пресвятої Богородиці, трохи знайомі з його іконографічними образами, проте, здебільшого, все це саме «прилітає» до наших вух та очей. А от коли йдеться про святоотцівську думку, то тут і виникають деякі проблеми.
Сьогодні досить просто відкрити браузер і знайти слова чи проповіді святих отців на ті чи інші євангельські події, трохи глибше поринути у знайомі смисли, але до цього часто руки просто не доходять. Напередодні Благовіщення – хороша нагода хоча б коротко ознайомитися з тим, що говорили про Благовіщення світочі Церкви.
Торкнемося ми різних епох, а почнемо з першої половини V століття і зі святителя Прокла Константинопольського. Ми вже звикли до євангельських чудес, але владика Прокл нам нагадує, що в день Благовіщення сталося неймовірне: обмежене черево Діви вмістило у себе невмісного і необмеженого Бога. Жінка, як двері гріха для людського роду, тепер стала дверима спасіння. У святителя Прокла ми знаходимо думку, завдяки якій кожен особисто може наблизитися до таємниці Благовіщення. У цей потаємний момент Син Божий не просто втілився, «поселившись в утробу Діви, Він вдягнувся в мене засудженого», заради того, щоб мене спасти. Як все просто та глибоко!
У день Благовіщення сталося неймовірне: обмежене черево Діви вмістило у собі невмісного і необмеженого Бога. Жінка, як двері гріха для людського роду, тепер стала дверима спасіння.
Через сотню років святителю Софронію Єрусалимському доведеться протистояти такій новій брехні як моноенергізм, що лягла в основу монофеліства. Саме він свого часу вплинув на преподобного Максима Сповідника – головного борця за чистоту віри в ту епоху. Звідси і святительське слово на Благовіщення, пройняте полемікою проти кожного, хто спотворює християнські догмати. Він пише, що ті, хто не визнає втілення Сина Божого, звершеного в день Благовіщення, зводять нечестя на сам Хрест, адже на Хресті було розіп'яте реальне людське Тіло Христа, зачате в момент сходження Святого Духа на Діву Марію.
«Ми ж, вихованці благочестя і противники хитросплетіння цих акефалів, міцно триматимемося отцівських догматів», – каже святитель.
Добре нам знайомий святитель Андрій Критський є автором не лише покаянного канону, є в нього й слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці. Він пише, що це торжество відновлення людського роду, оновлення закладеного в нас образу Божого та зміна нашого стану на краще, процес сходження на Небеса. Тепер і Сили Безплотні вступають у нову з нами спілку, адже ми примиряємося з Творцем, «їм приємні повернення наше до Бога , – продовжує святитель Андрій, – перехід і сходження на кращий стан, тому що вони дуже співчутливі та велелюбні». Він також каже, що в момент Благовіщення людську бідність Отець заручає Своєму Сину – що може бути ще вищим і важливішим!
Хто не визнає втілення Сина Божого, здійсненого в день Благовіщення, зводять нечестя на сам Хрест, адже на Хресті було розіп'яте людське Тіло Христа, зачате в момент сходження Святого Духа на Діву Марію.
Зі словами святителя Софронія в чомусь перегукуються думки святителя Фотія Константинопольського, який жив майже через триста років після нього. Благовіщення він називає початком всіх урочистостей, тому що саме з нього і почався шлях спасіння людства, який закінчився потім на Голгофі та у погребальній печері. Цей день об'єднує і пророків, які протягом століть сповіщали пришестя Спасителя, і апостолів, чиє євангельське слово підкорило весь всесвіт, і мучеників, які своєю кров'ю засвідчили істинність християнської віри. «Нині Діва від імені всього людського роду стає нареченою спільного Господа».
Переносячись у XIV століття, у святителя Григорія Палами знаходимо звеличення Богородиці як нашої пані та володарки. Це Вона зачала у дівстві Бога. Це Вона вільна від рабства учасниця божественного панування. Це джерело і корінь визволення людського роду. Це Вона осередок людських і божественних обдарувань. «Не було іншої жінки, хоча б і прославленої, яка надмірністю слави настільки була б славною, що дорівнювала б Богородиці Діві», – вигукує святитель Григорій.
«Не було іншої жінки, хоча б і прославленої, яка надмірністю слави настільки була б славна, що дорівнювала б Богородиці Діві».
Святитель Григорій Палама
Молодший сучасник святителя Григорія Палами, праведний Миколай Кавасила, каже, що саме в день Благовіщення нам належить радіти як ніколи. Що може бути радісніше для творіння, як не можливість бачити Творця в собі самому, коли Владика світу, не перестаючи бути Владикою, входить до кола рабів. Цар, вдягаючись в образ раба, не втрачає Свого багатства, але передає його жебракам. Це не Він спадає з висоти, але нас туди зводить. Радіє з нами сьогодні і сама Богородиця, адже перш за все і переважно перед усіма дари Господні були дані Їй. «Не лише Бог, через Її посередництво, а й Вона Сама, через те, що знала та передбачала, приготувала воскресіння людям».
Насамкінець хотілося б згадати дивовижну думку святителя Філарета (Дроздова). Він наголошує на словах Діви, звернених до архангела Гавриїла: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1, 38). Тут ми бачимо добровільну згоду Богородиці на непорочне зачаття. Святитель Філарет зі страхом може говорити, що в цей момент «слово тварне зводить у світ Творця». Тут хочеться просто помовчати.
Святоотцівська думка не обмежується сказаним, тому варто до неї звертатися, оскільки вона стає чудовою окрасою будь-якого християнського торжества.
